Цефепим-Астрафарм

Склад

діюча речовина: сefepime;

1 флакон містить 1,0 г цефепіму (у формі цефепіму гідрохлориду);

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська форма

Порошок для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до світло-жовтого кольору, без видимих домішок, добре розчинний у воді; розчин прозорий, від безбарвного до світло-жовтого кольору, має рН 4-6.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТХ J01D E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і грамнегативних бактерій. Цефепім високостійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість з β-лактамазами, що кодуються хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні бактеріальні клітини.

Цефепім активний щодо нижчезазначених мікроорганізмів.

Грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus та Staphylococcus epidermidis (включаючи їх штами, що продукують β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyticus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з середньою стійкістю до пеніциліну – МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. bovis (група D), стрептококи групи Viridans. Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccus faecalis, і стафілококи, що резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім.

Грамнегативні аероби: Pseudomonas spp., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterobacter spp., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus spp., включаючи P. mirabilis, P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. anitratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophaga spp.; Citrobacter spp., включаючи C. diversus, C. freundii; Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhalis), включаючи штами, що продукують β-лактамазу; Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); N. meningitidis; Pantoea agglomerans (відомий як Enterobacter agglomerans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri, P. stuartii); Salmonella spp.; Serratia (включаючи S. marcescens, S. liquefaciens); Shigella spp.; Yersinia enterocolitica.

Цефепім неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas maltophilia.

Анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до Bacteroides; Clostridium perfringens; Fusobacterium spp.; Mobiluncus spp.; Peptostreptococcus spp.; Veillonella spp. Цефепім неактивнийщодо Bacteroides fragilis і Clostridium difficile.

Фармакокінетика.

Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

Після одноразового внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення цефепіму спостерігаються такі середні концентрації у плазмі крові здорових чоловіків (мкг/мл):

Після одноразового введення терапевтичні концентрації визначаються в сечі, жовчі, перитонеальній рідині, бронхіальному секреті, тканинах жовчного міхура, апендикса та передміхурової залози. У разі запалення мозкових оболонок проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Зв’язування з білками плазми крові не залежить від концентрації препарату в сироватці крові та становить менше 19 %.

Період напіввиведення цефепіму з організму становить приблизно 2 години і не залежить від дози (у разі дозування 250-2000 мг). При застосуванні до 2000 мг внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів не відзначалося кумуляції препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, що швидко перетворюється у N-оксид. Цефепім виводиться в основному шляхом гломерулярної фільтрації (загальний кліренс препарату становить близько 120 мл/хв, середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). Із сечею виводиться приблизно 80-85 % прийнятої дози у незміненому вигляді, 1 % – N-метилпіролідину, близько 6,8 % – оксиду N-метилпіролідину і близько 2,5 % – епімеру цефепіму.

Для пацієнтів віком від 65 років з нормальною функцією нирок корегувати дозу препарату не потрібно.

Клінічні характеристики

Показання

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– інфекції дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– гінекологічні інфекції;

– септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання

Цефепім протипоказаний хворим з реакціями негайної гіперчутливості до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з препаратом Цефепім-Астрафарм, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім-Астрафарм у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 % і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчин декстрози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не можна одночасно вводити з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі призначення цефепіму із зазначеними препаратами слід вводити кожний антибіотик окремо.

Особливості застосування

Для пацієнтів із високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату потрібно припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування препаратом. Легкі форми коліту можуть минати після припинення прийому препарату; помірні або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

Як і у разі інших антибіотиків, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутливою мікрофлорою. При розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідих заходів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому Цефепім-Астрафарм у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім потрапляє у грудне молоко в невеликій кількості, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не вивчалася.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом між введеннями 12 годин. Звичайна тривалість лікування становить 7‑10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати тривалішого лікування.

Однак дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату Цефепім-Астрафарм для дорослих наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Для профілактики можливих інфекцій при проведенні хірургічних операцій. За 60 хв до початку хірургічної операції дорослим вводять 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хв. Після цього додатково вводять 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з препаратом Цефепім-Астрафарм. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу потрібно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення такої ж дози препарату Цефепім-Астрафарм з подальшим введенням метронідазолу.

Діти віком від 1 до 2 місяців. Тільки за життєвими показаннями 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей, які мають масу тіла до 40 кг, у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати тривалішого лікування.

Порушення функції нирок. Хворим із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу цефепіму слід скоригувати. Початкова доза препарату Цефепім-Астрафарм має бути такою ж, як і для хворих із нормальною функцією нирок. Рекомендовані підтримуючі дози цефепіму наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

маса тіла (кг) × (140 – вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = ---------------------------------------------------

72 × креатинін сироватки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення × 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у вихідних нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г, залежно від тяжкості інфекції, з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшити дозу або збільшити інтервал між введеннями, як зазначено у таблиці 2.

Введення препарату.

Цефепім можна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у велику м’язову масу (наприклад у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення.

Внутрішньовенний шлях уведення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному способі введення препарат розчиняють у 5 мл або 10 мл стерильної води для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у таблиці 3. Вводять внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом’язове введення.

Цефепім можна розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині декстрози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду для отримання концентрації, вказаних нижче в таблиці 3.

Таблиця 3

Як і інші парентеральні лікарські препарати, приготовані розчини препарату перед уведенням слід перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму слід провести відповідні тести. Однак цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що препарат має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Хворим із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування препаратом Цефепім-Астрафарм у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти.

Препарат не застосовують дітям віком до 1 місяця.

Передозування

Симптоми: у разі значного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією; епілептоформні напади; нейром’язову збудливість.

Лікування: слід припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції

Інфекції та інвазії: оральні кандидози, інфекційні ураження піхви, кандидози.

З боку імунної системи: анафілактичні реакції, анафілактичний шок.

Метаболічні порушення: хибнопозитивні результати проб на визначення глюкози в сечі.

З боку психіки: запаморочення, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, епілептоформні напади, парестезія, дисгевзія, кома, ступор, енцефалопатія, пригнічення свідомості, судоми.

З боку серцево-судинної системи: флебіти/тромбофлебіти в місці ін’єкції, розширення кровоносних судин, кровотеча.

З боку дихальної системи: диспное.

З боку травного тракту: діарея, коліти (включаючи псевдомембранозні коліти), нудота, блювання, біль у животі, запор, біль у тонкому кишечнику.

З боку шкіри: попрілості, еритема, кропив’янка, свербіж, токсичні епідермальні некрози, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема.

З боку сечовидільної системи: збільшення сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові, відмова нирок, токсична нефропатія.

З боку репродуктивної системи: попрілості геніталій.

Загальні порушення та реакції в місці введення: реакції в місці інфузії, подразнення в місці ін’єкції, гарячка, тремор.

Лабораторні показники: позитивна проба Кумбса, підвищення протромбіну та тромбокінази в окремих випадках, анемія, еозинофілія, підвищення значень аланін-амінотрансферази (АТЛ), аспартат-амінотрансферази (АСТ) та загального білірубіну, лужної фосфатази.

З боку системи крові: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньом’язових та внутрішньовенних ін’єкцій придатні для застосування протягом 24 годин за умови зберігання при кімнатній температурі або 7 днів при зберіганні в холодильнику (2-8 ^оС).

Несумісність

Препарат не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Упаковка

По 1 г порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі у картонній пачці № 1, по 5 флаконів у картонній пачці № 5.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «АСТРАФАРМ».

Місцезнаходження

Україна, 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.