Цефур

Склад

діюча речовина: cefuroxime;

1 флакон містить цефуроксиму натрію 789 мг, що еквівалентно цефуроксиму 750 мг, або цефуроксиму натрію 1,578 г, що еквівалентно цефуроксиму 1,5 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини другого покоління.

Код АТХ J01D С02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цефуроксим – це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, що продукують бета-лактамази. Цефуроксим є стійким до дії бета-лактамаз і тому, відповідно, виявляє активність відносно багатьох ампіцилін- або амоксицилінрезистентних штамів. Основний механізм бактерицидної дії – порушення синтезу стінки бактеріальної клітини.

Набута резистентність до антибіотика відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом, а для окремих штамів може відрізнятися суттєво. Бажано за наявності звернутися до місцевих даних з чутливості до антибіотика, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Препарат високоактивний проти Staphylococcusaureus, включаючи штами, що резистентні до пеніциліну (але не до поодиноких штамів, резистентних до метициліну), Staphylococcusepidermidis, Haemophilusinfluenza, Klebsiellaspp., Enterobacterspp., Streptococcuspyogenes, Escherichiacoli, Streptococcusmitis (viridiansgroup), Clostridiumspp., Proteusmitabilis, Proteus, rettgeri, Salmonellatyphi, Salmonellatyphimuriumта інших штамів  Salmonella,Shigellaspp., Neisseriaspp. (включаючи штами N. Gonorrhea, що продукують бета-лактамазу), Bordetellapertussis. Препарат проявляє помірну чутливість проти Proteusvulgaris, Morganellamorganii (Proteusmorganii) та Bacteridesfragilis.

Мікроорганізми не чутливі до цефуроксиму: Clostridiumdifficile, Pseudomonasspp., Campylobacterspp., Acinetobactercalcoaceticus, Legionellaspp., метицилінрезистентні штами Staphylococcusaureusта Staphylococcusepidermidis.

Деякі штами наступних видів також виявилися не чутливими до цефуроксиму: Streptococcusfaecalis, Morganellamorganii, Proteusvulgaris, Enterobacterspp., Citrobacterspp., Serratiaspp. та Bacteroidesfragilis.

Invitro цефуроксим у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками має щонайменше аддитивну дію, інколи з ознаками синергізму.

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація цефуроксиму в сироватці крові спостерігається через 30-45 хвилин після внутрішньом’язового введення. Період напіввиведення цефуроксиму при внутрішньовенному та внутрішньом’язовому введенні становить приблизно 70 хвилин. Одночасне введення пробенециду сповільнює виведення цефуроксиму та спричинює підвищення його концентрації в сироватці крові.

Зв’язування з білками сироватки крові коливається від 33 до 50 %.

Протягом 24 годин від моменту введення препарат практично повністю (85-90 %) виділяється в незмінному стані з сечею, більша частина препарату виводиться в перші 6 годин.

Цефуроксим не метаболізується і виводиться шляхом гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції.

Рівень цефуроксиму в сироватці зменшується шляхом діалізу.

Концентрація цефуроксиму, що перевищує МІК (мінімальну інгібуючу концентрацію) для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у кістковій тканині, синовіальній та внутрішньоочній рідинах. Цефуроксим проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр при запаленні мозкових оболонок.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, або лікування інфекцій до визначення збудника інфекційного захворювання.

Інфекційні захворювання дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної клітки;

інфекційні захворювання  горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти;

інфекційні захворювання сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрити, цистити, асимптоматичні бактеріурії;

інфекційні захворювання м’яких тканин: целюліти, еризепілоїд, ранові інфекції;

інфекційні захворювання кісток і суглобів: остеомієліти, септичні артрити;

інфекції в акушерстві та гінекологіі: інфекційно-запальні захворювання тазових органів;

гонорея, особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

інші інфекційні захворювання, включаючи септицемії та менінгіти.

Профілактика виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній клітині та у черевній порожнині, на тазових органах, при васкулярних, серцево-судинних  та ортопедичних операціях.

У більшості випадків монотерапія цефуроксимом є ефективною, але при необхідності препарат можна застосовувати в комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, у супозиторіях або ін’єкційно).

У разі наявної або очікуваної змішаної аеробної та анаеробної інфекції (наприклад перитоніту, аспіраційної пневмонії, абсцесу легенів, органів тазу та мозку) та високої вірогідності такої інфекції (наприклад, при операціях на товстому кишечнику та у гінекологічній хірургії)  прийнятним є застосування Цефуру у комбінації з метронідазолом.

Протипоказання

гіперчутливість до цефуроксиму або до інших компонентів препарату.

гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів.

Наявність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інших
бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Як і інші антибіотики, цефуроксим може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Тому в період застосування Цефура рекомендується додатково використовувати негормональні засоби контрацепції (наприклад, бар’єрні методи).

Цефуроксим виводиться шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Не рекомендується одночасне застосування з пробенецидом, оскільки це може призвести до подовження періоду виведення цефуроксиму і підвищення пікового сироваткового рівня.

Потенційно нефротоксичні лікарські засоби та петльові діуретики

Високі дози цефалоспоринових антибіотиків з особливою обережністю застосовують у хворих, які приймають сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід) або потенційно нефротоксичні лікарські засоби (наприклад, аміноглікозидні антибіотики), оскільки при їх одночасному застосуванні підвищується ризик розвитку ниркової недостатності.

Інші взаємодії.

Цефуроксим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії. Цефуроксим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну лужним пікратом.

Визначення рівня глюкози в крові/плазмі та вплив на інші лабораторні тести – див. розділ «Особливості застосування».

Одночасне застосування пероральних антикоагулянтів може призвести до підвищення міжнародного нормалізованого відношення (ІNR).

Особливості застосування

Реакції гіперчутливості.

Так само як при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, є повідомлення про випадки тяжких та іноді летальних реакцій гіперчутливості після застосування цефуроксиму. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефуроксимом слід негайно припинити і застосувати відповідні невідкладні заходи лікування.

Перед початком лікування слід встановити можливу наявність в анамнезі пацієнта тяжких реакцій гіперчутливості до цефуроксиму, інших цефалоспоринів або до інших бета-лактамних засобів (див «Протипоказання»). Цефуроксим слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів, у яких в анамнезі є дані про нетяжкі реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних засобів.

Одночасне лікування сильнодіючими діуретиами або аміноглікозидами.

Цефалоспоринові антибіотики у високих дозах слід з обережністю призначати хворим, які отримують лікування сильнодіючими діуретиками, такими як фуросемід, або аміноглікозидними антибіотиками, оскільки є повідомлення про випадки негативного впливу на функцію нирок при такому поєднанні ліків. У хворих літнього віку, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі, необхідно моніторувати функцію нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Як і при інших схемах лікування менінгіту, у кількох хворих дітей, які лікувалися цефуроксимом, були зареєстровані випадки часткової втрати слуху від середнього до важкого ступеня важкості.

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування цефуроксиму може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Candida, Enterococci, Clostridiumdifficile), що може потребувати припинення лікування.

Повідомлялося про антибіотико-індуковані випадки псевдомембранозного коліту, пов’язаного з лікуванням цефуроксимом. Прояви коліту можуть варіювати від легкого ступеня тяжкості до загрозливих станів для життя. Даний діагноз слід підозрювати у пацієнтів із діареєю протягом періоду лікування цефуроксимом та після припинення лікування. У таких випадках слід розглянути питання щодо припинення лікування цефуроксимом та застосування специфічних заходів для лікування Clostridiumdifficile. Не слід застосовувати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику.

У разі тривалої та значної діареї або якщо у пацієнта виникають абдомінальні спазми, лікування слід негайно припинити та провести подальше обстеження пацієнта.

При застосуванні цефуроксиму в режимі послідовної терапії час переходу на пероральне застосування визначається тяжкістю інфекції, клінічним станом пацієнта та чутливістю мікроорганізму. При відсутності клінічного покращення протягом 72 годин слід продовжити парентеральне введення препарату.

Внутрішньочеревні інфекції.

З огляду на активності, цефуроксим не підходить для лікування інфекцій, спричинених грамнегативними неферментуючими бактеріями.

Вплив на результати діагностичних тестів.

Позитивний результат теста Кумбса, пов'язаний із застосуванням цефуроксиму, може вплинути на перехресну пробу на сумісність при переливанні крові.

Цефуроксим незначною мірою може впливати на використання методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест), але це не призводить до псевдопозитивних результатів, як у випадках із деякими іншими цефалоспоринами.

При лікуванні цефуроксимом рівень глюкози в крові та плазмі рекомендується визначати за допомогою глюкозооксидазної або гексозокіназної методики, оскільки фериціанідний тест може видати хибнонегативні результати.

Цефуроксим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії.

Важлива інформація про допоміжні речовини.

Препарат містить натрій. Це слід мати на увазі пацієнтам, які перебувають на дієті з обмеженим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Дані щодо застосування цефуроксиму у вагітних жінок обмежені. Дослідження на тваринах не проявили ембріотоксичної та тератогенної дії цефуроксиму. Якщо застосування препарату вкрай необхідне, препарат можна призначати в цей період тільки після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь.

Встановлено, що цефуроксим проникає через плаценту та досягає терапевтичних концентрацій в амніотичній рідині та в пуповині після внутрішньомязового та внутрішньовенного введення препарату матері.

Годування груддю. Цефуроксим проникає у грудне молоко. Оскільки не можна виключити негативний вплив на немовлят, жінки, які приймають препарат, повинні припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження впливу цефуроксиму на здатність керувати транспортом та іншими механізмами не проводилися. Однак, враховуючи відомі при застосуванні цефуроксиму побічні реакції, погіршення здатності керування транспортом та іншими механізмами малоймовірне.

Спосіб застосування та дози

Чутливість до Цефуру відрізняється у різних регіонах та може змінюватися з часом. За наявності слід звернутися до місцевих даних з чутливості до антибіотика.

Ін’єкції цефуроксиму призначені лише для внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Окільки цефуроксим існує також у формі для перорального застосування, можна з парентеральної терапії послідовно перейти на пероральну терапію у тих випадках, коли це клінічно доцільно.

Загальні рекомендації.

Дорослі.

Для багатьох інфекцій достатньо 750 мг 3 рази на добу у вигляді внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення. При більш тяжких інфекціях дозу збільшують до 1,5 г 3 рази на добу внутрішньовенно. У разі необхідності частота введення може бути збільшена до шестигодинного інтервалу, загальна доза на добу збільшиться до 3-6 г. При необхідності деякі інфекції можна лікувати за такою схемою: 750 мг або 1,5 г двічі на добу (внутрішньовенно або внутрішньом’язово) з подальшим пероральним застосуванням відповідних лікарських форм цефуроксиму.

Немовлята і діти.

30-100 мг/кг на добу розділені на 3-4 ін’єкції. Для більшості інфекцій оптимальною дозою є
60 мг/кг на добу.

Новонароджені.

30-100 мг/кг на добу розділені на 2-3 ін’єкції. Необхідно враховувати, що період напіввиведення цефуроксиму в перші тижні життя може бути в 3-5 разів більшим, ніж у дорослих.

Гонорея.

1,5 г шляхом однієї ін’єкції або по 750 мг двома ін’єкціями внутрішньом’язово в обидві сідниці.

Менінгіт.

Дорослі: 3 г внутрішньовенно  кожні  8 годин.

Діти (в тому числі немовлята): 200-240 мг/кг на добу внутрішньовенно, розподілені на 3 або
4 дози. Таке дозування може бути зменшеним до 100 мг/кг на добу внутрішньовенно після 3 днів застосування або при клінічному покращенні.

Новонароджені: початкова доза повинна становити 100 мг/кг на добу внутрішньовенно. Можливе зменшення дози до 50 мг/кг на добу у разі клінічного покращення.

Профілактика.

Звичайна доза – 1,5 г внутрішньовенно в стадії індукції анестезії при абдомінальних, тазових та ортопедичних операціях. Це може бути доповнено додатковим внутрішньом’язовим введенням 750 мг через 8 і 16 годин.

При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах доза зазвичай становить 1,5 г внутрішньовенно, введена на стадії індукції анестезії і потім доповнюється внутрішньом’язовим введенням 750 мг 3 рази на добу протягом наступних 24-48 годин.

При повній заміні суглоба 1,5 г порошку цефуроксиму змішують з одним пакетом метилметакрилатного цементу-полімеру перед додаванням рідкого мономеру.

Послідовна терапія.

Пневмонія: 1,5 г Цефуру 2-3 рази на добу (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) протягом 48-72 годин, потім 500 мг цефуроксиму 2 рази на добу  перорально протягом 7-10 днів.

Загострення хронічного бронхіту: 750 мг Цефуру 2-3 рази на добу (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) протягом 48-72 годин, потім 500 мг цефуроксиму для перорального застосування 2 рази на добу протягом 7 днів.

Тривалість як парентеральної, так і пероральної терапії визначається тяжкістю інфекції та клінічним станом пацієнта.

Порушення функції нирок.

Цефуроксим виводиться нирками. Тому, як і при застосуванні інших подібних антибіотиків, пацієнтам із порушеною функцією нирок рекомендується зменшувати дозу Цефуру для компенсації більш повільної екскреції препарату. Немає необхідності зменшувати стандартну дозу (750 мг-1,5 г 3 рази на добу), якщо рівень кліренсу креатиніну більше 20 мл/хв. Дорослим із вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 10-20 мл/хв) рекомендується доза 750 мг 2 рази на добу, у більш тяжких випадках (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) – 750 мг 1 раз на добу.

При гемодіалізі потрібно вводити 750 мг внутрішньовенно або внутрішньом’язово наприкінці кожного сеансу діалізу. Додатково до парентерального введення цефуроксим можна додавати до перитонеальної діалізної рідини (звичайно 250 мг на кожні 2 літри діалізної рідини). Для пацієнтів, які перебувають на програмному гемодіалізі або високопоточній гемофільтрації у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза складає 750 мг двічі на добу. Пацієнтам, які перебувають на низькопоточній гемофільтрації, потрібно дотримуватися схеми дозування як для лікування при порушеній функції нирок.

Особливості приготування та введення препарату.

Для внутрішньом’язового введення.

Вміст флакона 750 мг або 1,5 г розчинити в 3 мл або 6 мл стерильної води для ін’єкцій води відповідно. Обережно струсити до утворення непрозорої матової суспензії. Внутрішньом’язову ін’єкцію вводити глибоко в м’яз після попередньої аспірації, щоб уникнути потрапляння в судину.

Для внутрішньовенного введення.

Вміст флакона 750 мг розчинити у не менш ніж 6 мл стерильної води для ін’єкцій і струсити до повного розчинення.

Вміст флакона 1,5 г розчинити у 15 мл стерильної води для ін’єкцій і струсити до повного розчинення.

Внутрішньовенну ін’єкцію вводять повільно (протягом 3-5 хв) або через систему, з якої пацієнту вводять інші препарати.

Для введення в вигляді інфузії.

Цефур 1,5 г розчинити у 50-100 мл води для ін’єкцій та провести вливання у вигляді короткочасної внутрішньовенної інфузії (не більше 30 хвилин). Одержані розчини можуть бути введені безпосередньо в вену або у трубку крапельниці.

Суспензія має білий або блідо-жовтий колір, а розчин – від блідо-жовтого до темно-жовтого кольору. Це являється властивістю лікарської речовини і не пов’язано з ефективністю та безпекою препарата.

Під час зберігання насиченість кольору готових розчинів та суспензій може ставати більш інтенсивною.

Сумісність.

Цефур сумісний з більшістю загальновживаних розчинів для внутрішньовенних ін’єкцій. Він зберігає свої властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинах:

- 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози для ін’єкцій;

- 0,18 % розчин хлориду натрію з 4 % розчином глюкози для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,9 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,45 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 5 % розчин глюкози з 0,225 % розчином хлориду натрію для ін’єкцій;

- 10 % розчин глюкози для ін’єкцій;

- 10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

- розчин Рінгера;

- розчин Рінгера-лактату;

- М/6 розчин натрію лактату;

- розчин Хартмана.

Стабільність цефуроксиму в 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій з 5 % розчином глюкози не змінюється при наявності гідрокортизону натрію фосфату.

1,5 г Цефуру розчиненого у 15 мл води для ін’єкцій, може використовуватися разом з ін’єкцією метронідазолу (500 мг/100 мл), обидва препарати зберігають свою активність протягом
24 годин при температурі нижче 25 °С.

1,5 г цефуроксиму сумісні з 1 г азлоциліну (в 15 мл розчинника)  або з 5 г (в 50 мл розчинника) протягом 24 годин при температурі 4 °С та 6 годин при температурі до 25 °С.

Цефуроксим (5 мг/мл) можна зберігати протягом 24 годин при температурі 25° С у 5 % або
10 % розчині ксилітолу для ін’єкцій.

Цефуроксим сумісний з розчинами, що містять до 1 % лідокаїну гідрохлориду.

Цефуроксим також сумісний протягом 24 годин при кімнатній температурі при розведенні у розчині для інфузій:

- з гепарином (10 або 50 одиниць/мл) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій; 

- з розчином хлориду калію (10 або 40 мекв/л) у 0,9 % розчині хлориду натрію для ін’єкцій.

Бажано застосовувати свіжоприготовлені розчини. Якщо це не є можливим, розчин та суспензію можна зберігати не більше 24 годин при температурі від 2 °С до 8 °С
(в холодильнику)!

Залишки невикористаного лікарського засобу та інші відходи слід утилізувати відповідно до локальних вимог.

Діти

Препарат застосовується в педіатричній практиці (з перших днів життя).

Передозування

Передозування цефалоспориновими антибіотиками може призвести до неврологічних порушень, включаючи енцефалопатію, судоми та кому. У пацієнтів з порушенням функції нирок симптоми передозування можуть виникнути у випадку неправильного зменшення дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Рівень цефуроксиму в плазмі крові може бути зменшений шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Побічні реакції

Найбільш частими побічними реакціями являються нейтропенія, еозинофілія, оборотне підвищення активності печінкових ферментів або білірубіна, реакції в місці введення.

Частота випадків побічних реакцій варіюється залежно від показання.

Інфекції та інвазії: надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів, наприклад, Candida, Сlostridium difficile.

З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія, еозинофілія; лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, позитивний тест Кумбса; тромбоцитопенія; гемолітична анемія.

Цефалоспорини мають властивість абсорбуватись на поверхні мембрани червоних кров’яних клітин і взаємодіяти з антитілами, спричиняючи позитивний тест Кумбса, що може впливати на визначення групи крові та дуже рідко – гемолітичної анемії.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючисвербіж; кропив’янку, шкірний висип, ангіоневротичний набряк, медикаментозну лихоманку, шкірний васкуліт, анафілаксію, інтерстиціальний нефрит.

З боку шлунково-кишкової системи: дискомфорт у травному тракті: нудота, блювання та діарея; псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної сиcтеми: транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів та білірубіну.

Транзиторне підвищення рівня  печінкових ензимів або білірубіну виникало головним чином у пацієнтів з існуючою патологією печінки, але даних про шкідливий вплив на печінку немає.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

З боку сечовидільної системи: збільшення рівня креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові та зменшення рівня кліренсу креатиніну (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальні розлади та реакції в місці введення: реакції в місці введення, що можуть включати біль і тромбофлебіт.

Імовірність виникнення болю в місці внутрішньом’язового введення більша при застосуванні вищих доз, однак це навряд чи буде причиною припинення лікування.

Педіатрія.

Профіль безпеки цефуроксима у дітей аналогічний профілю безпеки у дорослих.

Термін придатності

2 роки.

Після додавання води для ін’єкції, розчин можна зберігати не більше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С (в холодильнику).

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ВєС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність

Розчин цефуроксиму не слід змішувати в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками.

Препарат сумісний із більшістю інфузійних розчинів, застосовувати лише ті, що перелічені у розділі «Спосіб застосування та дози».

рН 2,74 % розчину бікарбонату натрію для ін’єкцій істотно впливає на колір розчину, тому цей розчин не рекомендується для розведення цефуроксиму. Однак у разі необхідності, якщо хворий отримує розчин бікарбонату натрію внутрішньовенно шляхом інфузії, Цефур можна ввести безпосередньо в трубку крапельниці.

Упаковка

По 5 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Балканфарма-Разград АТ/Balkanpharma-Razgrad AD.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Бул. Апрельского восстанія 68, Разград 7200, Болгарія/68 Aprilsko Vastanie Blvd., Razgrad 7200, Bulgaria.