Диспорт®

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить Комплекс ботулінічний токсин типу А-гемаглютинін

500 ОД*;

допоміжні речовини: розчин альбуміну людини, лактоза моногідрат.

* Одиниця дії (ОД) дорівнює LD₅₀ для мишей при інтраперитонеальному введенні.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: білий ліофілізований порошок без сторонніх домішок.

Фармакотерапевтична група

Міорелаксанти з периферичним механізмом дії. Код АТХ М03А Х01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Комплекс ботулінічний токсин типу А-гемаглютинін (Clostridiumbotulinum type A toxin-haemagglutinin complex) блокує периферичну холінергічну передачу у нервово-м’язовому синапсі шляхом пресинаптичної дії у ділянці, найближчій до місця вивільнення ацетилхоліну. Токсин діє на нервове закінчення, протидіючи Ca²⁺-залежним явищам, і призводячи до вивільнення медіатора. Він не діє на постгангліонарну холінергічну передачу або на постгангліонарну симпатичну передачу.

Дія токсину передбачає початковий етап зв’язування, коли токсин швидко і міцно прикріплюється до пресинаптичної мембрани. Надалі відбувається інтерналізація, в ході якої токсин перетинає пресинаптичну мембрану, не викликаючи паралічу. Нарешті токсин блокує вивільнення ацетилхоліну, порушуючи цей механізм, опосередкований Ca²⁺, і, таким чином, знижує потенціал кінцевої пластини і призводить до паралічу. Відтворення передачі нервового імпульсу відбувається поступово, з утворенням нових нервових закінчень та відновленням контактів з постсинаптичною моторною кінцевою пластиною; у піддослідних тварин цей процес триває від 6 до 8 тижнів.

Фокальна спастичність верхніх кінцівок

Ефективність і безпека ботулінічного токсину типу А для лікування спастичності верхніх кінцівок оцінювалася у ході рандомізованого багатоцентрового подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження, що включало в себе 238 пацієнтів (159 із яких отримували ботулінічний токсин типу А, а ще 79 – плацебо) зі спастичністю верхніх кінцівок, які не менш ніж 6 місяців тому зазнали інсульту (90 %) або травматичного ушкодження головного мозку (10 %). До первинної цільової групи м’язів (ПЦГМ) належали зовнішні згиначі пальців (56 %), а також згиначі ліктів (28 %) і зап’ясть (16 %).

Основною змінною ефективності був тонус м’язів (ПЦГМ) під час 4 тижня, вимірюваний відповідно до модифікованої шкали Ешворт (Modified Ashworth Scale (MAS)), 5-бальної шкали від 0 (підвищення м’язового тонусу відсутнє) до 4 (уражені кінцівки ригідні у положенні згинання або розгинання), а першою вторинною кінцевою точкою була загальна оцінка лікарем (Physician Global Assessment (PGA)) реакції на лікування (9-бальна шкала від –4 [значне погіршення] через 0 [без змін] до +4 [значне покращення]).

Таблиця 1

Основні результати, досягнуті за станом на тиждень 4 і тиждень 12, наведено нижче:

[[:table:]]

Для дослідження впливу лікування на функціональні порушення (пасивна функція) застосовувалася основна ціль лікування (Principal Target of treatment (PTT) зі шкали оцінювання непрацездатності [Disability Assessment Scale [DAS].

Незважаючи на те, що деякі покращення середньої зміни відносно початкових значень станом на 4-й тиждень у групах, що отримували Диспорт^®, не досягли статистичної значущості порівняно з плацебо, частка пацієнтів із терапевтичним ефектом за шкалою DAS (пацієнтів, у яких було досягнуто покращення щонайменше на одну поділку шкали) для PTT була значно вищою при дозі у 1000 ОД, як зазначено у таблиці 2.

Таблиця 2

[[:table:]]

Окрім того, спостерігалися статистично значущі покращення спастичності (ступінь і кут) при оцінюванні за шкалою Тардьє (Tardieu scale) щодо об’єму активних рухів пальців, зап’ясть або ліктів і щодо легкості накладання шини пацієнтам, особливо при дозі у 1000 одиниць. Проте не було продемонстровано впливу лікування на активну функцію при оцінюванні за модифікованою шкалою Френчай (Modified Frenchay Score) а також на якість життя згідно з опитувальниками EQ5D або SF-36.

Блефароспазм

Досліджувалися три дози лікарського засобу Диспорт^® упродовж 1 циклу лікування у ході клінічного дослідження.

Ефективність вимірювалася через медіану різниці між значеннями процента нормальної активності (Percentage of Normal Activity (ПНА)) (виведеними із Шкали функціональних станів хворих із блефароспазмом) у кожній групі лікування та плацебо. Було очевидним дозозалежне покращення стану хворих на блефароспазм із підвищенням дози Диспорту^®; результати всіх лікувальних груп були вищими за плацебо.

Таблиця 3