Мегрефит

Склад

діюча речовина: суматриптан;

1 таблетка містить:

70 мг суматриптану сукцинату, що є еквівалентом 50 мг суматриптану або

140 мг суматриптану сукцинату, що є еквівалентом 100 мг суматриптану;

допоміжні речовини:

таблетки по 50 мг: лактози моногідрат, амонійно-метакрилатний сополімер (тип А), натрію карбоксиметилцелюлоза, грейпфрутовий ароматизатор, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), магнію стеарат;

таблетки по 100 мг: лактози моногідрат, амонійно-метакрилатний сополімер (тип А), натрію карбоксиметилцелюлоза, грейпфрутовий ароматизатор, целюлоза мікрокристалічна,  натрію кроскармелоза, магнію стеарат.

Лікарcька форма. Таблетки.                                                                            

Основнi фiзико-хiмiчнi  властивостi:

таблетки по 50 мг: довгасті, з рискою на обох сторонах, рожеві з частково рожевими вкрапленнями;

таблетки по 100 мг: довгасті, з рискою на обох сторонах, від білого до світло-жовтого кольору.

Таблетку можна розділити на дві рівні частини.

Фармакотерапевтична група

Аналгетики.Селективні агоністи 5НТ₁-рецепторів.

Код АТХ N02C C01.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинамiка.

Суматриптан є специфічним та селективним агоністом 5НТ-гідрокситриптамін₁-рецепторів (5НТ₁-рецепторів), продемонстрована відсутність його активності  відносно інших 5-НТ- рецепторів (5-HT₂-5-HT₇). Судинні рецептори 5-НТ_1D розташовані переважно в кровоносних судинах головного мозку, ними опосередкована вазоконстрикція. В експериментальних дослідженнях показано, що суматриптан викликає селективне звуження сонної артерії, внаслідок чого потік крові в ній зменшується, при цьому постачання крові в головний мозок не зменшується.

Сонна артерія постачає кров до екстракраніальних та інтракраніальних тканин, таких, як мозкові оболонки, а розширення цих судин та/або їх  набряк, як прийнято вважати,  є основним механізмом розвитку мігрені у людини.

Крім того, результати досліджень на тваринах  свідчать про те, що суматриптан пригнічує активність трійчастого нерва. Таким чином, ці ефекти суматриптану (звуження судин головного мозку та пригнічення активності трійчастого нерва), ймовірно, сприяють припиненню нападу мігрені у людини.

Клінічна відповідь – зниження інтенсивності головного болю, асоційованого із мігренню  М¶  спостерігається вже через 10–15 хвилин після підшкірного введення та приблизно через 30 хвилин після перорального прийому.

Застосування суматриптану ефективно також і при мігренях, що виникають під час менструації (мігрені, асоційовані із менструацією).

Рекомендована доза суматриптану для перорального прийому становить 50 мг, але може варіюватися в залежності від тяжкості нападів мігрені Доведена більша ефективність доз по 25–100 мг в порівнянні із плацебо (лікарським засобом, що не містить діючої речовини), але застосування суматриптану у дозі 25 мг є статистично вірогідно менш ефективним, ніж у дозах 50 та 100 мг.

Суматриптан не впливає на метаболічне перетворення інших лікарських засобів. Не виявлено також свідчень його здатності викликати залежність.

Безпека та ефективність перорального застосування суматриптану визначалася в ряді плацебо-контрольованих досліджень, проведених із включенням 600 підлітків, що страждають на мігрені, віком 12–17 років. Вірогідна різниця в зниженні інтенсивності головного болю через 2 години після прийому плацебо або суматриптану, у будь-якій із досліджуваних доз продемонстрована не була. Профіль небажаних явищ при пероральному прийомі суматриптану підлітками віком 12–17 років є подібним до визначеного в клінічних дослідженнях, проведених із включенням дорослих пацієнтів.

      Фармакокінетика

Головний метаболіт суматриптану, похідна індолоцтової кислоти, виводиться в формі вільної кислоти та відповідних глюкуронидів із сечею і не має фармакологічної активності відносно 5-HT₁ або-5-НТ₂ рецепторів. Будь-які інші метаболіти наразі не ідентифіковані.

Зв'язування з білками плазми є низьким (14-21%), загальний об’єм розподілу в середньому становить 170 л. Середній кліренс плазми крові становить приблизно 1200 мл/хв, середнє значення виведення нирками становить приблизно 260 мл/хв. Позаниркове виведення, приблизно 80%, безсумнівно, свідчить про майже повне метаболічне перетворення суматриптану. Період напіввиведення становить 2 години.

Напад мігрені не має вірогідного впливу на фармакокінетичні характеристики суматриптану при пероральному прийомі.

Після перорального прийому суматриптан швидко абсорбується (його концентрація в сироватці крові досягає 70% від максимального значення, приблизно через 45 хвилин). Максимальна концентрація в сироватці крові при  пероральному прийомі суматриптану в дозі 100 мг становить в середньому 54 нг/мл (діапазон 24–71 нг/мл). Середня абсолютна біодоступність становить в середньому 14% (діапазон 10–20%), що обумовлено частково пресинаптичним метаболічним перетворенням, а частково неповною абсорбцією.

Клінічні характеристики

Показання

Полегшення стану при гострих нападах мігрені, з аурою або без неї.

Протипоказання

Гіперчутливість до суматриптану або до будь-яких допоміжних речовин у складі препарату.

Інфаркт міокарда, спазм коронарних судин (стенокардія Принцметала), захворювання периферичних судин та симптоми, що свідчать про  наявність ішемічної хвороби серця.

Інсульт або минуще порушення мозкового кровообігу в анамнезі.

Тяжка печінкова недостатність.

Помірна або тяжка артеріальна гіпертензія та легка неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Одночасне застосування з ерготаміном, похідними ерготаміну (в тому числі із метисергідом) або із будь-якими агоністами рецепторів триптану/ 5-НТ_1.

Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО).

Суматриптан не слід застосовувати протягом 2 тижнів після завершення терапії із застосуванням інгібіторів моноаміноксидази.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дані про взаємодії із пропранололом, флунаризином, пізотифеном або алкоголем відсутні.

Є обмежені дані про взаємодії із препаратами, що містять ерготамін або інші агоністи рецепторів триптану/5-НТ₁. Теоретично можливі пролонговані вазоспастичні реакції, тому таке сумісне застосування протипоказане.

Часовий проміжок між прийомом суматриптану та лікарських засобів, що містять ерготамін, або інші агоністи триптан/5-HT₁-рецепторів, залежить від доз та типу лікарських засобів, що застосовуються. Оскільки побічні ефекти можуть бути підсилені прийомом Мегрефіту, необхідно дотримуватися 24-годинного інтервалу між прийомом препаратів, що містять ерготамін та інші агоністи триптан/5-HT₁-рецепторів, та наступним прийомом Мегрефіту. Відповідно препарати, що містять ерготамін, не можна застосовувати протягом 6 годин після прийому Мегрефіту, в той же час препарати, що містять інші агоністи триптан/5-HT₁-рецепторів, не можна застосовувати протягом 24 годин після прийому Мегрефіту.

Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами моноаміноксидази (МАО); отже, одночасне застосування протипоказане.

Є поодинокі постмаркетингові повідомлення про розвиток у пацієнтів серотонінового синдрому (в тому числі зміни психічного стану, нестабільності периферичної нервової системи та нервово-м’язових патологій) після отримання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) в комбінації із суматриптаном. Випадки серотонінового синдрому спостерігались і при проведенні комбінованої терапії із застосуванням триптанів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (ІЗЗСН).

Ризик розвитку серотонінового синдрому існує також у разі одночасного застосування суматриптану та препаратів літію.

Особливості застосування

Суматриптан слід застосовувати лише при чітко встановленому діагнозі мігрені.

Суматриптан не застосовують для лікування геміплегічної, бацилярної або офтальмоплегічної мігрені.

Як і у випадках застосування будь-яких інших засобів для припинення нападу мігрені, до початку лікування головного болю у пацієнтів, у яких мігрені раніше не діагностувались, або пацієнтів, що страждають на мігрень, але мають нетипові симптоми, до початку прийому суматриптану слід виключити наявність інших серйозних неврологічних захворювань.

Слід пам’ятати, що хворі з мігренню мають підвищений ризик несприятливих явищ з боку судин головного мозку (таких як інсульт, транзиторна ішемічна атака).

Застосування суматриптану може асоціюватись із транзиторними симптомами, в тому числі із відчуттям стиснення в грудях, яке може бути інтенсивним та поширюватись і на горло. Якщо такі симптоми вказують на ішемічну хворобу серця, слід провести відповідне кардіологічне обстеження.

Суматриптан слід застосовувати з обережністю в терапії пацієнтів, які перебувають під наглядом з приводу гіпертензії, оскільки у невеликої кількості пацієнтів спостерігалися випадки скороминучого підвищення артеріального тиску та опору периферичних судин.

Суматриптан не слід застосовувати в терапії пацієнтів із факторами ризику розвитку ішемічної хвороби серця, в тому числі пацієнтів, що багато курять або отримують нікотинозамісну терапію, без попереднього визначення функцій серцево-судинної системи. Особлива обережність необхідна при проведенні терапії у жінок під час та після менопаузи і чоловіків віком понад 40 років із вищезазначеними факторами ризику. Втім можливо, що обстеження не забезпечить ідентифікації усіх пацієнтів із серцевим захворюванням. У дуже рідких випадках спостерігалися серйозні явища з боку серця у пацієнтів із неідентифікованим серцево-судинним захворюванням.

Описані поодинокі випадки виникнення у пацієнтів серотонінового синдрому (в тому числі зміни психічного стану, нестабільность периферичної нервової системи та нервово-м’язових патологій) після отримання селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) в комбінації із суматриптаном.

Випадки серотонінового синдрому спостерігались і при проведенні комбінованої терапії із застосуванням триптанів та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (ІЗЗСН).

Якщо є клінічні показання до одночасного застосування суматриптану та СІЗЗС/ІЗЗСН, рекомендований належний моніторинг стану пацієнта.

Суматриптан слід призначати з обережністю пацієнтам зі значним порушенням всмоктування, метаболізму або виведення ліків, наприклад при нирковій та печінковій недостатності.

Суматриптан слід застосовувати із обережністю в терапії пацієнтів із епілепсією в анамнезі або з іншими факторами ризику зниження судомного порога, оскільки є повідомлення про випадки судом, асоційовані із прийомом суматриптану.

У пацієнтів із реакцією підвищеної чутливості до сульфонамідів можливі алергічні реакції після прийому суматриптану. Такі реакції можуть варіювати від шкірної реакції підвищеної чутливості до анафілактичних реакцій. Свідчення перехресної чутливості є обмеженими, втім застосовувати суматриптан в терапії таких пацієнтів слід із обережністю.

Частота небажаних явищ може зростати при одночасному застосуванні триптанів та рослинних лікарських засобів, що містять препарати звіробою (Hypericum perforatum).

При тривалому застосуванні будь-яких знеболювальних засобів проти головного болю можливе підвищення інтенсивності болю. Якщо подібна ситуація спостерігається, слід звернутись до спеціаліста та відмінити подальше застосування лікарського засобу. У пацієнтів, які часто (щоденно) страждають на головний біль, не зважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю слід підозрювати головний біль внаслідок зловживання лікарськими засобами (медикаментозний головний біль – МГБ).

Не слід перевищувати рекомендовану дозу суматриптану.

Пацієнтам із рідкими спадковими захворюваннями, такими як нестерпність до галактози, дефіцитом лактази або із синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати препарат Мегрефіт.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Є дані, про результати застосування суматриптану в терапії понад 1000 жінок в період першого триместру вагітності. Хоча ці дані є недостатніми для остаточних висновків, вони не свідчать про зростання ризику уроджених пороків розвитку. Досвід застосування суматриптану в період другого та третього триместру вагітності є обмеженим.

Аналіз даних експериментальних досліджень на тваринах не свідчить про наявність безпосереднього шкідливого впливу на пери- або постнатальний розвиток. Втім є свідчення про зниження внутрішньоутробної виживаності у тварин.

Застосування суматриптану можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує можливі ризики для плода.

Період лактації

Було продемонстровано, що при підшкірному введенні суматриптан потрапляє в грудне молоко.

Експозицію у малюка можна мінімізувати, якщо утримуватись від грудного годування протягом 12 годин після прийому препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу на здатність до керування автотранспортними засобами або іншими механізмами не проводились.

Можлива сонливість внаслідок мігрені або прийому суматриптану. Це може вплинути на здатність до керування автотранспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Суматриптан не призначений для профілактичного застосування.

Мегрефіт рекомендований до ізольованого застосування для полегшення гострих нападів мігрені і не застосовується в комбінації з ерготаміном або похідними ерготаміну (в тому числі із метисергідом).

Рекомендовано приймати препарат Мегрефіт якомога раніше після початку нападу мігрені. Препарат є однаково ефективним, незалежно від стадії нападу  мігрені.

Дорослі

Рекомендована доза суматриптану для перорального прийому становить 50 мг (1 таблетка). Для деяких пацієнтів ефективною дозою є 100 мг.

Якщо у пацієнта не спостерігається відповідь після прийому першої дози препарату Мегрефіт, другу дозу для лікування того ж нападу приймати не слід.

В такому випадку для полегшення нападу мігрені слід застосовувати парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту або нестероїдні протизапальні лікарські засоби. Наступну дозу препарату Мегрефіт можна приймати при наступних  нападах.

Якщо у пацієнта спостерігається відповідь на прийом першої дози препарату, але симптоми повторюються, можна прийняти другу дозу препарату протягом наступних 24 годин, за умови, що інтервал між прийомами становить не менше 2 годин, загальна доза препарату в період 24 годин не перевищує 300 мг.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років)

Досвід застосування препарату Мегрефіт в терапії пацієнтів віком понад 65 років обмежений. Фармакокінетичні характеристики засобу при прийомі такими пацієнтами вірогідно не відрізняються від таких при прийомі молодшими пацієнтами, втім, до отримання подальших клінічних даних, застосування суматриптану в терапії пацієнтів віком понад 65 років не рекомендоване.

Печінкова недостатність

Пацієнти із печінковою недостатністю низького та середнього ступеня тяжкості: для таких пацієнтів слід розглянути доцільність зниження дози до 25–50 мг.

Спосіб застосування

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою.

Діти

Застосовувати не рекомендується, оскільки до цього часу ефективність і безпека застосування суматриптану для лікування дітей не встановлена.

Передозування

Отримання надлишкової дози 400 мг (перорально) не спричиняло інших побічних дій, крім тих, що зазначені нижче.

У випадку передозування необхідний моніторинг стану пацієнта протягом принаймні 10 годин, надання пацієнту стандартної підтримувальної терапії. Вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану в плазмі крові невідомий.

Побічні реакції

Деякі із симптомів, вказаних в повідомленнях як небажані явища, можуть бути симптомами, асоційованими із мігренню.

З боку імунної системи: реакції підвищеної чутливості, що можуть варіювати від шкірної реакції підвищеної чутливості (такої як кропив’янка) до анафілактичних реакцій.

З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, порушення сенсорного сприйняття, в тому числі парестезія та гіпестезія, судоми, (спостерігались як у пацієнтів із епілепсією в анамнезі або при наявності супутніх захворювань, що сприяють епілепсії, так у пацієнтів, у яких фактори ризику були відсутні).Тремор, дистонія, ністагм, скотома.

З боку органів зору: миготіння, диплопія та зниження гостроти зору, втрата зору, є повідомлення про необоротні ушкодження. Втім порушення зору спостерігаються також і при нападах мігрені, без асоціації із прийомом лікарських засобів.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, сильне серцебиття, аритмія, швидкоплинні ішемічні явища, виявлені за результатом ЕКГ М¶ обстеження, спазм коронарних артерій, стенокардія, інфаркт міокарда, швидкоплинне зростання артеріального тиску після прийому препарату, приливи, гіпотензія, феномен Рейно.

З боку дихальної системи: задишка.

З боку травної системи: у деяких пацієнтів спостерігалися нудота та блювота (втім невідомо, асоціювались вони із прийомом суматриптану або із захворюванням), ішемічний коліт, діарея.

З боку кістково-м’язової системи: відчуття важкості (як правило, швидкоплинне, можливо високої інтенсивності, у будь-якої частині тіла, в тому числі у грудях та горлі), міалгія, ригідність шиї, артралгія.

Системні порушення: біль, відчуття жару або холоду, відчуття тиску або стиснення (такі явища є швидкоплинними, можуть бути високої інтенсивності, у будь-якої частині тіла, в тому числі у грудях та горлі); відчуття слабкості, втоми (ступінь тяжкості, як правило, низька або середня, явища швидкоплинні).

Порушення, виявлені за результатами лабораторних досліджень: зрідка спостерігалися незначні порушення, виявлені за результатами функціональних печінкових проб.

З боку психіки: тривожність/неспокій.

З боку шкіри та підшкірних тканин: гіпергідроз.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 2, по 3 або по 6таблеток у блістері,  по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Салютас Фарма ГмбХ/ Salutas Pharma GmbH.

                         

Місцезнаходження

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Німеччина/ Otto-von-Guericke-Allee 1, 39179 Barleben, Germany.