Монтана

Склад

діюча речовина: монтелукаст натрію;

1 саше містить 4,15 мг монтелукасту натрію, що відповідає 4 мг монтелукасту;

допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, маніт (Е 421), магнію стеарат.

Лікарська форма

Гранули.

Основні фізико-хімічні властивості:гранули від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів. Код АТХ R03D C03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цистеїніл-лейкотрієни (LTC4, LTD4, LTE4) – потужні запальні ейкозаноїди, які вивільняються з різних клітин, включаючи мастоцити та еозинофіли. Це важливі проастматичні медіатори, що зв'язуються з цистеїніллейкотрієновими рецепторами (CysLT) у дихальних шляхах людини та спричиняють симптоми з боку дихальних шляхів, включаючи бронхоконстрикцію, порушення проникності стінок судин, виділення слизу та накопичення еозинофілів.

Активний при пероральному застосуванні, монтелукаст виявляє високу афінність і селективність до рецепторів CysLT₁. Клінічні дослідження показали, що монтелукаст у низьких дозах (5 мг) знижує бронхоконстрикцію, спричинену інгаляцією LTD₄. Бронходилатація спостерігається протягом двох годин після перорального прийому монтелукасту. Ефекти бронходилатації, викликані дією бета-агоніста, були додатковими до ефекту монтелукасту. Лікування монтелукастом знижує як ранню, так і пізню фазу бронхоконстрикції, спричинену антигеном.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Монтелукаст швидко всмоктується після перорального прийому. Саше 4 мг із гранулами відповідає жувальній таблетці 4-мг при вживанні дорослими натще. У дітей віком від 6 місяців до 2 років C_max досягається через 2 години після прийому 4 мг гранул натще. Показники C_maxмайже вдвічі вищі, ніж у дорослих, які приймали таблетки10 мг. Супутній прийом яблучного пюре або стандартної їжі з високим вмістом жирів та гранул препарату не мав значного клінічного впливу на фармакокінетику монтелукасту, що підтверджують показники AUC (1225,7 порівняно з 1223,1 нг/год/мл з та без яблучного пюре відповідно та 1191,8 порівняно з 1148,5 нг/год/мл з та без стандартної дієти з високим вмістом жирів відповідно).

У дітей віком від 2 до 5 років C_max досягається через 2 години після прийому натще жувальної таблетки 4 мг. Середні показники C_max були на 66% вище, а середні показники C_min нижче, ніж у дорослих, які приймали таблетки10 мг.

Для таблетки 10 мг, вкритої плівковою оболонкою, середня максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) у дорослих досягалась через 3 години (T_max) після прийому натщесерце. Середня пероральна біодоступність становила 64%. Вживання їжі не впливає на пероральну біодоступність та C_max.

Розподіл. Монтелукаст більше, ніж на 99% звʼязується з білками плазми крові. Об’єм розподілу монтелукасту в стані рівноваги становить у середньому 8-11 літрів. Дослідження на щурах з монтелукастом, міченим радіоактивним ізотопом, вказують на мінімальне проникнення через гематоенцефалічний бар'єр. Крім того, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після прийому були мінімальними у всіх інших тканинах.

Метаболізм. Монтелукаст метаболізується екстенсивно. У дослідженнях з терапевтичними дозами концентрації метаболітів монтелукасту в плазмі у стані рівноваги не виявляються ані у дорослих, ані у дітей.

Дослідження in vitro з використанням мікросом печінки людини вказують, що в метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми P450 3A4, 2A6 і 2C9. Подальші дослідження з мікросомами печінки людини показали, що монтелукаст у терапевтичних концентраціях у плазмі не пригнічує цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 і 2D6. Вплив метаболітів на терапевтичний ефект монтелукасту мінімальний.

Виведення. Плазмовий кліренс монтелукасту становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих добровольців. Після прийому пероральної дози монтелукасту, міченого радіоактивним ізотопом, 86% радіоактивності було виведено з калом протягом 5 днів і

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнтам літнього віку із печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня коригування доз не потрібно. Дослідження застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю не проводились. Оскільки монтелукаст і його метаболіти виводяться з жовчю, пацієнтам з нирковою недостатністю коригувати дозу не потрібно.

Немає ніяких даних щодо застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю).

При застосуванні препарату монтелукасту у великих дозах (20- або 60-кратне збільшення рекомендованої для дорослих дози) спостерігалось зменшення концентрації теофіліну у плазмі крові. Цей ефект не спостерігався при застосуванні дози 10 мг один раз на добу (монтелукаст в інших лікарських формах).

Клінічні характеристики

Показання

Діти віком від 6 місяців до 5 років.

Як додаткове лікування при бронхіальній астмі у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до середнього ступеня, яка недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдами, а також при недостатньому клінічному контролі астми за допомогою агоністів β-адренорецепрорів короткої дії, які застосовують за потребою.

Діти віком від 2 до 5 років.

Як альтернативний метод лікування замість низьких доз інгаляційних кортикостероїдів для пацієнтів з персистуючою астмою легкого ступеня, у яких не відмічали протягом останнього часу серйозних нападів бронхіальної астми, що потребують застосування пероральних кортикостероїдів, а також які не можуть застосовувати інгаляційні кортикостероїди.

Діти віком від 2 років.

Профілактика астми, домінуючим компонентом якої є бронхоспазм, індукований фізичним навантаженням.

Протипоказання

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Монтелукаст можна приймати з іншими препаратами, які зазвичай застосовують для профілактики та лікування бронхіальної астми. У дослідженні взаємодій рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно важливого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофілін, преднізон, преднізолон, пероральні протизаплідні засоби (етинілу естрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадин, дигоксин і варфарин.

Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) монтелукасту в плазмі добровольців зменшилась приблизно на 40 % при застосуванні фенобарбіталу. Оскільки монтелукаст метаболізується цитохромом CYP 3A4, 2С8 та 2С9 необхідно проявити обережність, особливо стосовно дітей, якщо монтелукаст приймають разом з індукторами CYP 3A4, 2С8 та 2С9 такими як фенітоїн, фенобарбітал і рифампіцин. Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак дані дослідження взаємодії монтелукасту і розиглітазону (основний представник речовин, які метаболізуються насамперед CYP 2C8) продемонстрували, що монтелукаст не пригнічує CYP 2C8 in vivo. Тому вважається, що монтелукаст помітно не впливає на метаболізм речовин, які метаболізуються цим ферментом (таких як, паклітаксел, розиглітазон і репаглінід).

Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є субстратом CYP 2C8 і, меншою мірою 2C9 та 3А4. Дані дослідження взаємодії монтелукасту і гемфіброзилу (інгібітор як CYP 2C8, так і 2С9) продемонстрували, що гемфіброзил в 4,4 раза збільшує системний вплив монтелукасту. Стандартного коригування доз монтелукасту при одночасному його застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 не потрібно, але лікар повинен пам’ятати про небезпеку збільшення кількості побічних реакцій.

Виходячи з даних досліджень in vitro, клінічно важливої взаємодії з менш потужними інгібіторами CYP 2C8 (наприклад триметоприм) не передбачається. Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP 3A4, не призвело до істотного збільшення системного впливу монтелукасту.

Особливості застосування

Діагноз персистуючої астми дуже маленьким дітям (6 місяців - 2 роки) повинен ставити педіатр або пульмонолог.

Пацієнтів необхідно попередити, щоб вони ніколи не приймали пероральний монтелукаст для лікування гострих нападів астми та застосовували відповідне лікування у разі погіршення перебігу астми. Якщо виникає гострий напад, необхідно застосовувати короткодіючі інгаляційні бета-агоністи. Пацієнти повинні звернутися до лікаря якомога швидше, якщо вони мають потребу в більшій кількості інгаляцій короткодіючих бета-агоністів, ніж звичайно.

Не можна раптово замінювати монтелукастом інгаляційні або пероральні кортикостероїди.

Немає ніяких даних, які вказують на те, що дози пероральних кортикостероїдів можуть бути зменшені, якщо монтелукаст застосовують як допоміжну терапію.

Зрідка у пацієнтів, які приймають протиастматичні засоби, у тому числі монтелукаст, може проявитися системна еозинофілія, іноді з клінічними ознаками васкуліту із супутнім синдромом Чарга-Страуса, ̶ станом, що часто лікується системними кортикостероїдами. Ці випадки інколи були пов'язані зі зменшенням дози або припиненням терапії пероральними кортикостероїдами. Хоча причинний зв'язок застосування антагоністів лейкотрієнових рецепторів із синдромом Чарга-Страуса не було встановлено, лікарі повинні бути обережними у разі появи у пацієнтів еозинофілії, васкулярного висипання, погіршення легеневих симптомів, появи серцевих ускладнень та/або нейропатії. Пацієнтів, у яких з'являються ці симптоми, потрібно обстежити, а їх терапію відкоригувати. При лікуванні монтелукастом слід уникати прийому аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів у пацієнтів з аспіринчутливою астмою.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат призначений для застосування у педіатричній практиці.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат призначений для застосування у педіатричній практиці.

Спосіб застосування та дози

Діти повинні приймати цей лікарський засіб під наглядом дорослих.

Дітям від 6 місяців до 5 років призначають 4 мг гранул (1 саше) один раз на добу (ввечері). Підбирати дозу в цій віковій групі не потрібно. Дані щодо застосування препарату для лікування персистуючої астми у дітей віком від 6 місяців до 5 років обмежені. Пацієнтів потрібно обстежуватися через 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом для оцінки контролю астми. Якщо задовільний контроль бронхіальної астми не досягнутий, потрібно припинити лікування.

Монтелукаст можна приймати або перорально в чистому вигляді або змішати вміст саше з ложкою рідкої їжі холодної чи кімнатної температури (наприклад з яблучним пюре, морозивом, тертою морквою або рисом). Саше слід відкривати лише перед використанням. Підбирати дозування цій віковій групі не потрібно. Після відкривання саше слід негайно використати весь його вміст (протягом 15 хвилин). Якщо гранули змішали з їжею, її не слід зберігати для подальшого використання. Препарат Монтана не призначений для застосування у розчинному в рідині вигляді. Однак рідини можна вживати після прийому препарату. Препарат Монтана можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Загальні рекомендації

Терапевтичний вплив препарату Монтана на показники, які відображають контроль за симптомами бронхіальної астми, з’являється протягом першої доби. Пацієнтам необхідно радити продовжувати приймати монтелукаст як у період досягнення контролю за симптомами бронхіальної астми, так і в періоди її загострення.

Пацієнтам з нирковою недостатністю і печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня коригувати дози не потрібно. Немає ніяких даних щодо застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю тяжкого ступеня. Дозування однакове як для хлопчиків, так і для дівчаток.

Монтана як альтернативна терапія замість низькодозованих інгаляційних кортикостероїдів для лікування персистуючої астми легкого ступеня:

Монтелукаст не слід застосовувати як монотерапію при лікуванні пацієнтів з персистуючою астмою середнього ступеня. Застосування монтелукасту як альтернативного засобу замість низькодозованих інгаляційних кортикостероїдів дітям віком від 2 до 5 років з персистуючою бронхіальною астмою легкого ступеня тяжкості можна розглядати тільки у разі відсутності останнім часом тяжких нападів астми, які вимагали б застосування пероральних кортикостероїдів, а також у разі неможливості застосування інгаляційних кортикостероїдів. Персистуючою бронхіальною астмою легкого ступеня вважається наявність симптомів астми, які виникають частіше одного разу на тиждень, але рідше, ніж 1 раз на день, наявність нічних симптомів - частіше, ніж двічі на місяць, але рідше, ніж один раз на тиждень, та нормальною функцією легенів між нападами. Якщо задовільний контроль бронхіальної астми не досягнутий (зазвичай протягом одного місяця), потрібно оцінити можливість включення додаткового або іншого протизапального лікування відповідно до системи ступінчастого лікування астми. Пацієнтів потрібно періодично обстежувати для оцінки контролю астми.

Монтана для профілактики астми з переважанням симптомів бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням, у дітей віком від 2 до 5 років.

У дітей віком від 2 до 5 років симптоми бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням, можуть бути основним проявом персистуючої астми, що вимагає застосування інгаляційних кортикостероїдів. Пацієнтів потрібно обстежувати через 2-4 тижні після початку лікування монтелукастом. Якщо задовільний контроль бронхіальної астми не досягнутий, потрібно оцінити можливість включення додаткового або іншого лікування.

Терапія Монтаною при призначенні інших видів терапії бронхіальної астми

Не можна раптово заміняти монтелукастом інгаляційні кортикостероїди, якщо препарат застосовується як допоміжна терапія до них.

Діти

Препарат призначений для застосування дітям віком від 6 місяців до 5 років відповідно до зазначених показань.

Для лікування дітей віком від 14 років та дорослих слід застосовувати Монтана, таблетки по 10 мг.

Для лікування пацієнтів дитячого віку від 6 до 14 років слід застосовувати Монтана, жувальні таблетки по 5 мг.

Як альтернативне лікування для пацієнтів дитячого віку від 2 до 5 років Монтана, жувальні таблетки по 4 мг.

Передозування

Не існує спеціальної інформації щодо лікування передозування монтелукастом. При дослідженнях випадків хронічної астми застосовували дози препарату до 200 мг на добу для лікування пацієнтів протягом 22 тижнів та до 900 мг на добу для лікування пацієнтів протягом приблизно одного тижня в короткострокових дослідженнях без будь-яких клінічно важливих побічних реакцій.

Дані постмаркетингового досвіду та дані досліджень свідчать про випадки гострого передозування монтелукастом. Серед цих повідомлень є повідомлення про дорослих і дітей, які прийняли високу дозу (1000 мг – приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини) препарату. Клінічні і лабораторні показники перебували в межах профілю безпеки як у дорослих, так і у дітей. У більшості випадків при передозуванні не було ніяких побічних реакцій. Найчастіші побічні реакції узгоджуються з профілем безпеки для монтелукасту і включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.

Невідомо, чи виділяється монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Побічні реакції

Про нижчезазначені, пов'язані з лікуванням побічні реакції повідомлялося з частотою ³1/100 до

Загалом 502 дитини віком від 2 до 5 років отримували лікування монтелукастом протягом щонайменше 3 місяців, 338 протягом 6 місяців або довше та 534 протягом 12 місяців або довше. При довготривалому лікуванні профіль безпеки не змінився й для цих пацієнтів.

Профіль безпеки для дітей віком від 6 місяців до 2 років не змінився після тримісячного лікування.

Постмаркетинговий досвід

Нижче наведені побічні дії з боку органів та систем за даними світового маркетингового досвіду. Показники частоти базуються на даних відповідних клінічних досліджень.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Спеціальні умови зберігання не вимагаються.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи та світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 7 або 14 або 28 саше в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Відповідальний за випуск серії:

Лек Фармацевтична компанія д.д., Словенія / Lek Pharmaceuticals d.d., Slovenia

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/ Verovskova 57, Ljubljana 1526, Slovenia.