Валсартан Сандоз

Склад

діюча речовина: valsartan;

1 таблетка містить 80 мг або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172) – лише для таблеток по 160 мг.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Валсартан Сандоз^® 80 мг: блідо-червоні круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з рискою з одного боку, з написом (тисненням) «D» з одного боку від риски та «V» – з іншого та написом (тисненням) «NVR» на зворотному боці таблетки;

Валсартан Сандоз^® 160 мг: сіро-оранжеві овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, трохи опуклої форми, з рискою з одного боку, з написом (тисненням) «DX» з одного боку від риски та «DX» – з іншого та написом (тисненням) «NVR» на зворотному боці таблетки.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТX С09С А03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Валсартан є активним специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, призначеним для застосування внутрішньо. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ₁,відповідальні за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину ІІ у плазмі крові після блокади АТ₁-рецепторів валсартаном можуть стимулювати неблокований АТ₂-рецептор, який урівноважує ефект АТ₁-рецептора. Валсартан не проявляє жодної часткової активності агоніста відносно АТ₁-рецептора, але має набагато більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненість з АТ₁-рецептором, ніж з АТ₂ -рецептором.

Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску без впливу на частоту пульсу.

Початок гіпотензивної дії відзначається у межах 2 годин, максимум – у межах 4-6 годин після прийому внутрішньо; тривалість дії – понад 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні від початку лікування і зберігається при тривалій терапії. При застосуванні з гідрохлоротіазидом досягається значне додаткове зниження артеріального тиску.

Раптова відміна препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

При тривалому застосуванні препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією встановлено, що препарат не мав істотного впливу на рівень загального холестерину, сечової кислоти, а при застосуванні натще – на концентрацію тригліцеридів і глюкози у сироватці крові.

Застосування препарату зменшує кількість випадків госпіталізації з приводу серцевої недостатності, уповільнює прогресування серцевої недостатності, поліпшує функціональний клас за класифікацією NYHA, збільшує фракцію викиду, а також послаблює симптоми серцевої недостатності та покращує якість життя порівняно з плацебо.

Валсартан був також ефективним для зменшення кількості летальних наслідків від серцево-судинної патології та випадків госпіталізації внаслідок серцевої недостатності, а також рецидивного інфаркту міокарда. Валсартан позитивно впливав на такий показник, як період часу після перенесеного гострого інфаркту міокарда до появи перших проявів серцево-судинної патології, яка призводить до летального наслідку.

Діти

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів та ожиріння були найбільш частими основними медичними умовами, що спричиняли артеріальну гіпертензію у дітей під час дослідження.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком від 6 років

Три рівні дози валсартану (низька, середня та висока) достовірно знижували систолічний артеріальний тиск на 8, 10, 12 мм рт. ст. від вихідного рівня відповідно.

Клінічний досвід щодо застосування дітям віком до 6 років

Валсартан не рекомендується для застосування цій віковій категорії.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального застосування валсартану у таблетках максимальні концентрації у плазмі крові досягаються через 2-4 години, у вигляді розчину – через 1-2 години. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % і 39 % відповідно. Їжа знижує експозицію (яку визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 % і максимальну концентрацію у плазмі крові (C_max) приблизно на 50 %, хоча концентрації валсартану у плазмі крові, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні у групах прийому препарату натще і після вживання їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як під час вживання їжі, так і натще.

Розподіл

Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного застосування становить приблизно 17 л, вказуючи на те, що валсартан не розподіляється екстенсивно у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки крові (94-97 %), в основному з альбуміном сироватки крові.

Біотрансформація

Валсартан не метаболізується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було визначено у плазмі крові у низьких концентраціях (менше ніж 10 % AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення

Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційний характер (Т_½α½ß близько 9 годин). Валсартан виводиться переважно через жовч з калом (приблизно 83 % дози) та нирками із сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у незміненому вигляді. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Середній час досягнення C_max і період напіввиведення валсартану у пацієнтів із серцевою недостатністю і у здорових добровольців аналогічні. Величини AUC та C_max валсартану є майже пропорційними підвищенню дози вище клінічного діапазону дозування (від 40 до 160 мг 2 рази на добу). Середній коефіцієнт кумуляції становить приблизно 1,7. Передбачуваний кліренс валсартану після перорального застосування становить приблизно 4,5 л/год. Вік не впливає на передбачуваний кліренс у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Пацієнти літнього віку. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано жодної клінічної значущості цього явища.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системним впливом валсартану. Тому пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування пацієнтам із кліренсом креатиніну

Пацієнти з порушенням функції печінки. Приблизно 70 % кількості препарату, що всмокталася, екскретується з жовчю, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, і, як можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому для пацієнтів із печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу корекція дози валсартану не потрібна. Було показано, що у пацієнтів із біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів AUC валсартану збільшується приблизно вдвічі.

Діти

Під час дослідження за участю дітей з артеріальною гіпертензією, які отримували разову дозу суспензії валсартану (середня доза 0,9-2 мг/кг, максимальна доза 80 мг), кліренс (л/год/кг) валсартану в усьому віковому діапазоні від 1 до 16 років був порівнянним з таким у дорослих.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Застосування препарату дітям із кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Клінічні характеристики

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.

Постінфарктний стан.

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин ‒ 10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність.

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (AПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

Протипоказання

• Підвищена чутливість до валсартану чи до будь-якої допоміжної речовини.
• Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз.
• Протипоказано вагітним жінкам та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
• Протипоказано одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз^®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп антагоністи рецепторів ангіотензину (АРА), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, в тому числі Валсартану Сандоз^®, з іншими препаратами, що блокують ренін-ангіотензин- альдостеронову систему ( РААС), такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Протипоказання»).

Спостерігалось підвищення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін діяльності нирок у порівнянні з монотерапією. Рекомендується ретельно контролювати кров'яний тиск, стан нирок та рівень електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші засоби, що здатні впливати на РААС.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз^®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2) протипоказано.

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій

Оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність спостерігалися протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

При супутньому застосуванні діуретиків, ризик токсичності літію може зростати через прийом валсартану.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієвмісних харчових добавок або калійвмісних солезамінників може призводити до значного підвищення рівня калію в сироватці крові, а у пацієнтів з серцевою недостатністю – до підвищення рівня сироваткового креатиніну.

Застосування лікарського засібу, що впливає на рівень калію, у поєднанні з валсартаном вважається необхідним, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

При одночасному застосуванні необхідна обережність

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту > 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗП може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП підвищує ризик погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль ниркової функції, а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися обережності на початку та в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

Інші

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з валсартаном або будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Оскільки валсартан значною мірою не метаболізується, клінічно значущої взаємодії між ліками у вигляді метаболічної індукції або пригнічення системи цитохрому Р450 при сумісному застосуванні з валсартаном не спостерігалося. Незважаючи на те, що валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми, дослідження in vitro не продемонстрували ніякої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які також мають високий ступінь зв’язування з білками, а саме: з диклофенаком, фуросемідом і варфарином.

Діти

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Особливості застосування

Гіперкаліємія

Супутнє застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, що містять калій, або інших засобів, що можуть підвищити рівні калію (гепарин тощо), не рекомендується. За необхідності слід контролювати рівні калію.

Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК)

У пацієнтів із тяжким ступенем дефіциту натрію і/або об’єму циркулюючої крові в організмі, наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії Валсартаном Сандоз^® може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії Валсартаном Сандоз^® слід провести корекцію вмісту в організмі натрію і/або об’єму циркулюючої крові, наприклад шляхом зниження дози діуретика.

У разі виникнення артеріальної гіпотензії пацієнту слід надати горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, за необхідності слід відкоригувати об’єм плазми введенням фізіологічного розчину. Лікування можна продовжити після стабілізації артеріального тиску.

Стеноз ниркової артерії

У пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом єдиної нирки безпеку застосування Валсартану Сандоз^®не встановлено. Короткочасне застосування Валсартану Сандоз^® у 12 пацієнтів із вазоренальною гіпертензією, що є вторинною внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не спричиняє ніяких істотних змін гемодинамічних параметрів нирок, креатиніну сироватки або азоту сечовини крові. Оскільки інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть підвищувати рівень сечовини у крові і креатиніну сироватки крові у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується моніторинг ниркової функції при лікуванні валсартаном.

Порушення функції нирок

Дотепер немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам із кліренсом креатиніну 10 мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз^®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферментуз аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2) протипоказано.

Порушення функції печінки

Валсартан головним чином виводиться у незміненому стані з жовчю, у пацієнтів з обструкцією жовчних шляхів спостерігається зниження кліренсу валсартану. Препарат протипоказано застосовувати при холестазі.

Пацієнтам із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу Валсартан Сандоз^® слід застосовувати з обережністю.

Трансплантація нирки

На сьогодні немає даних щодо безпеки застосування Валсартану Сандоз^® пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом не слід застосовувати Валсартан Сандоз^®, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапанів та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ не слід призначати у період вагітності. Якщо продовження лікування препаратом вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід змінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарда

Комбінація каптоприлу та валсартану не показала додаткового клінічного ефекту, натомість ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з лікуванням відповідними препаратами. Таким чином, комбінація валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам після інфаркту міокарда. Оцінка стану пацієнтів після інфаркту міокарда завжди повинна включати оцінку функції нирок.

Застосування Валсартану Сандоз^® пацієнтам після інфаркту міокарда часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та Валсартану Сандоз^® не показала жодних клінічних ефектів. Ця комбінація, ймовірно, збільшує ризик розвитку небажаних ефектів, тому не рекомендується. Слід дотримуватися обережності щодо пацієнтів із серцевою недостатністю та завжди оцінювати функцію нирок.

Застосування Валсартану Сандоз^® пацієнтам із серцевою недостатністю або постінфарктним синдромом часто призводить до деякого зниження артеріального тиску, але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

У пацієнтів, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту може спричинити олігурію та/або прогресуючу азотемію, а в окремих випадках – гостру ниркову недостатністю та/або летальний наслідок. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключати, що застосування Валсартану Сандоз^® може бути пов’язане з порушенням функції нирок.

Ангіоневротичнийнабрякванамнезі

При застосуванні валсартану повідомлялося про розвиток у пацієнтів ангіоневротичного набряку, у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика; у деяких із цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку відбувався і раніше при застосуванні інших препаратів, в тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку у пацієнтів потребує негайного припинення застосування Валсартану Сандоз ^®, і повторно призначати Валсартан Сандоз^® не слід.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Супутнє застосування препаратів групи АРА, в тому числі Валсартану Сандоз^®, з іншими препаратами, що діють на РААС, пов’язано зі збільшенням частоти розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Рекомендується здійснювати моніторинг артеріального тиску, функції нирок та електролітів у пацієнтів, які отримують Валсартан Сандоз^® та інші препарати, що впливають на РААС.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування дітям із кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Слід ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові під час лікування валсартаном. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан застосовують за наявності інших умов (висока температура, дегідратація), що, ймовірно, порушують функцію нирок.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз^®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферментуз аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2) протипоказано.

Порушення функції печінки

Як і дорослим, Валсартан Сандоз^® протипоказаний для застосування дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом печінки і з холестазом. Існує обмежений клінічний досвід застосування Валсартану Сандоз^® дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АІІРА) протипоказане протягом усього періоду вагітності. Як і інші препарати, що чинять прямий вплив на РААС, валсартан не можна приймати жінкам, які планують вагітність.

Коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, призначити інший лікарський засіб, дозволений до застосування вагітним .

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності непереконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Є повідомлення про випадки мимовільного аборту, маловоддя і порушення функції нирок у немовлят, якщо вагітні жінки випадково прийняли валсартан. Оскільки немає контрольованих епідеміологічних даних щодо ризику при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів, під час другого та третього триместрів вагітності, який може спричинити ушкодження або смерть плода.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АІІРА, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матері яких застосовували АІІРА, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформаціїпро застосування валсартану у період годування груддю Валсартан Сандоз^® не застосовувати у цей період, у разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Фертильність

Валсартан не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію самців та самок тварин у дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м² (розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу та пацієнта з масою тіла 60 кг).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Як і при прийомі інших антигіпертензивних засобів, бажано дотримуватись обережності під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами з огляду на можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування

Валсартан Сандоз^® можна застосовувати незалежно від прийому їжі, таблетки слід запивати водою.

Дозування

Артеріальна гіпертензія у дорослих

Рекомендована початкова доза Валсартану Сандоз^® становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект ‒– протягом 4 тижнів. Для деяких пацієнтів із неадекватно контрольованим артеріальним тиском дозу можна підвищити до 160 мг та до максимальної – 320 мг.

Валсартан Сандоз^® можна також застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Сумісне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, буде ще більше знижувати артеріальний тиск у пацієнтів.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 років

Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла до 35 кг (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування) та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла понад 35 кг. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози приведені у таблиці 1.

Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Таблиця 1

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективність Валсартану Сандоз^® для дітей віком до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям із кліренсом креатиніну 30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, Валсартан Сандоз^® протипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та з холестазом. Клінічний досвід застосування Валсартану Сандоз^® дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан Сандоз^® не рекомендується для лікування серцевої недостатності або у разі нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Постінфарктний стан у дорослих

Терапію клінічно стабільним пацієнтам можна розпочинати вже через 12 годин після перенесення інфаркту міокарда. Після початкової дози валсартану 20 мг 2 рази на добу дозу підвищують до 40 мг (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування), 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів.

Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікування, а максимальна доза 160 мг 2 рази на добу була досягнута через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання щодо зниження дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які лікувалися іншими препаратами після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-блокаторами, статинами та діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

Серцева недостатність у дорослих

Рекомендована початкова доза Валсартану Сандоз^® становить 40 мг 2 рази на добу (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування). Поступове підвищення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу треба здійснювати з інтервалами не менше 2 тижнів до найвищої дози залежно від переносимості пацієнтом. Слід розглянути питання про зниження дози супутніх діуретиків. Максимальна добова доза, яку застосовували під час досліджень, становила 320 мг і була розподілена на кілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується.

Пацієнтам із серцевою недостатністю необхідний моніторинг функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Ниркова недостатність

Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну > 10 мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування Валсартану Сандоз^® з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) 2) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування Валсартану Сандоз^® з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність

Валсартан Сандоз^® протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та з холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Діти

Валсартан Сандоз^® застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6 років та масою тіла від 35 кг. Препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або постінфарктного стану у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Передозування

Внаслідок передозування Валсартану Сандоз^® може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Побічні реакції.

Під час досліджень у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частота побічних реакцій при прийомі плацебо відповідала такій при прийомі валсартану. Виявилося, що частота виникнення побічних реакцій не пов’язана з дозою або тривалістю лікування, також відсутній зв’язок зі статтю, віком або расою пацієнта.

Побічні реакції вказані нижче за класами систем органів.

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, > 1/1000, > 1/10000,

Побічні реакції, зареєстровані під час постмаркетингових і лабораторних досліджень, для яких неможливо визначити частоту, вказані з частотою «невідомо».

Таблиця 2

Артеріальна гіпертензія

З боку крові та лімфатичної системи
Невідомо	Зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Невідомо	Реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу
Порушення з боку обміну речовин і харчування
Невідомо	Підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія
З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто	Вертиго
З боку судинної системи
Невідомо	Васкуліт
З боку дихальної системи
Нечасто	Кашель
З боку травної системи
Нечасто	Біль у животі
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Невідомо	Підвищення показників функції печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Невідомо	Ангіоневротичний набряк, висипання, свербіж
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини
Невідомо	Міалгія
З боку нирок і сечовивідних шляхів
Невідомо	Ниркова недостатність і порушення функції нирок,підвищення рівня креатиніну у сироватці крові
Загальні розлади
Нечасто	Підвищена втомлюваність

Реакції, які спостерігалися під час досліджень у хворих з артеріальною гіпертензією незалежно від причинного зв’язку з досліджуваним препаратом: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

За винятком окремих порушень з боку травного тракту (наприклад біль у животі, нудота, блювання) та запаморочення, не було визначено значущих відмінностей щодо типу, частоти та серйозності небажаних реакцій між профілем безпеки для дітей віком від 6 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки для дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком від 6 до 16 років не виявили клінічно значущого загального негативного наслідку після лікування Валсартаном Сандоз^® строком до 1 року.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком від 6 до 18 років з основними хронічними захворюваннями нирок.

Профіль безпеки, що спостерігався у ході досліджень у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, відрізняється від загального профілю безпеки, що спостерігався у хворих з артеріальною гіпертензією. Це може стосуватися пацієнтів з основним захворюванням. Побічні реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або із серцевою недостатністю, зазначені нижче.

Таблиця 3

Постінфарктний стан та/або серцева недостатність (досліджено тільки у дорослих пацієнтів)

З боку крові та лімфатичної системи
Невідомо	Тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Невідомо	Підвищена чутливість, включаючи сироваткову хворобу
З боку обміну речовин і харчування
Нечасто	Гіперкаліємія
Невідомо	Підвищення калію у сироватці крові, гіпонатріємія
З боку нервової системи
Часто	Запаморочення, постуральне запаморочення
Нечасто	Синкопе, головний біль
З боку органів слуху та рівноваги
Нечасто	Вертиго
З боку серця
Нечасто	Серцева недостатність
З боку судинної системи
Часто	Артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія
Невідомо	Васкуліт
З боку дихальної системи
Нечасто	Кашель
З боку травної системи
Нечасто	Нудота, діарея
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Невідомо	Підвищення показників функції печінки
З боку шкіри та підшкірної клітковини
Нечасто	Ангіоневротичний набряк
Невідомо	Висипання, свербіж, бульозний дерматит
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини
Невідомо	Міалгія
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Часто	Ниркова недостатність та порушення функції нирок
Нечасто	Гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну у сироватці крові
Невідомо	Підвищення рівня азоту сечовини у крові
Загальні розлади
Нечасто	Астенія, підвищена втомлюваність

Під час клінічних випробувань у пацієнтів із серцевою недостатністю і/або постінфарктним синдромом, незалежно від зв'язку з досліджуваним препаратом, спостерігались такі побічні реакції: артралгія, біль у животі, біль у спині, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія, набряк, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 80 мг або по 160 мг.

По 14 таблеток у блістері. По 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Випуск серії:

Лек Фармацевтична компанія д. д./

Lek Pharmaceuticals d.d.

Місцезнаходження

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія/

Verovskova 57, 1526 Ljubljana, Slovenia.