ІВАБ-5

Склад

діюча речовина: івабрадин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,містить івабрадину гідрохлорид, еквівалентно івабрадину 5 мг;

допомiжнi речовини: лактоза моногідрат, мальтодекстрин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, гліцерин, заліза оксид червоний (E 172), магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Інші кардіологічні засоби. Код ATC С01ЕB17.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

ІВАБ-5 показаний для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів з ішемічною хворобою серця, нормальним синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв. Препарат слід призначати:

· пацієнтам, які мають протипоказання чи обмеження до застосування β‑адреноблокаторів;

· у комбінації з ОІ-адреноблокаторами пацієнтам, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози ОІ-адреноблокаторів.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу погіршення серцевої недостатності) у дорослих пацієнтів із симптомною хронічною серцевою недостатністю, синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв.

Протипоказання

- Гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких допоміжних речовин.

- ЧСС у стані спокою

- Кардіогенний шок.

- Гострий інфаркт міокарда.

- Тяжка артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск

- Тяжка печінкова недостатність.

- Синдром "слабкості синусового вузла".

- Синоатріальна блокада.

- Нестабільна або гостра серцева недостатність

- Наявність у пацієнта штучного водія ритму (ЧСС контролюється виключно за допомогою штучного водія ритму).

- Нестабільна стенокардія.

- Aтріовентрикулярна блокада III ступеня.

- Комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати - похідні азолу (кетоконазол та ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон.

- Одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які належать до інгібіторів CYP3A4 помірної дії, що мають властивості знижувати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

- Вагітність, період годування груддю та жінки дітородного віку, які не застосовують належні заходи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування.

Призначається дорослим.

Приймати двічі на день: вранці та ввечері під час прийому їжі.

Таблетку препарату ІВАБ-5 можна розділити на рівні дози.

Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

Рішення щодо початку лікування або проведення титрації дозування рекомендовано приймати за наявності результатів серійних вимірювань ЧСС, ЕКГ або цілодобового амбулаторного моніторингу.

У пацієнтів віком до 75 років початкова доза івабрадину не повинна перевищувати 5 мг двічі на добу. Якщо у пацієнтів, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, після 3-4 тижнів лікування тривають симптоми стабільної стенокардії, дозу івабрадину можна збільшити до наступної, за умови гарної переносимості початкової дози та якщо ЧСС у стані спокою залишається на рівні > 60 уд./хв. Підтримуюча доза не повинна перевищувати 7,5 мг двічі на добу.

У разі відсутності поліпшення симптомів стенокардії протягом 3 місяців після початку лікування прийом івабрадину слід припинити.

Крім того, слід розглядати можливість припинення терапії у разі, якщо відповідь на симптоматичне лікування є незначною та відсутнє клінічно значуще зниження ЧСС у стані спокою протягом 3 місяців лікування.

Якщо під час лікування ЧСС знижується які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, включаючи можливість застосування найнижчої дози 2,5 мг двічі на добу (¹/₂ таблетки препарату ІВАБ-5 двічі на добу). Після зменшення дози слід контролювати ЧСС (див. розділ «Особливості застосування»). Прийом препарату слід припинити, якщо ЧСС залишається на рівні

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Лікування має бути ініційоване тільки пацієнтам із стабільною СН за призначенням лікаря з досвідом лікування ХСН.

Рекомендована початкова доза івабрадину становить 5 мг двічі на добу. Після 2-тижневого курсу лікування дозу можна підвищити до 7,5 мг двічі на добу у разі, якщо під час лікування івабрадином ЧСС залишається на рівні > 60 уд./хв. у стані спокою; або дозу необхідно знизити до 2,5 мг двічі на добу (ВЅ таблетки препарату ІВАБ-5 двічі на добу), якщо ЧСС залишається на рівні

Якщо під час лікування ЧСС знижується 60 уд./хв. у стані спокою, пацієнтам, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, слід поступово підвищити дозу до наступної більшої.

Застосування препарату необхідно припинити, якщо під час лікування ЧСС залишається

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Упацієнтів віком від 75 років лікування починають з меншої початкової дози (2,5 мг двічі на добу, тобто ВЅ таблетки препарату ІВАБ-5 мг двічі на добу). За необхідності подальшого зменшення ЧСС дозу можна поступово підвищити.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти, у яких кліренс креатиніну > 15 мл/хв., не потребують корекції дози. Через відсутність достатньої кількості даних хворим із кліренсом креатиніну

Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнти з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості не потребують корекції дози. З обережністю призначають івабрадин пацієнтам з помірною печінковою недостатністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю у зв’язку з відсутністю досліджень за участю цієї групи хворих, а також через можливість значного збільшення концентрації препарату в крові (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокiнетика»).

Побічні реакції

Найчастіші небажані ефекти івабрадину – зорові феномени (фосфени) та брадикардія, є дозозалежними та обумовлені його фармакологічним механізмом дії. Під час лікування препаратом можуть спостерігатися зазначені нижче побічні реакції, класифіковані за частотою таким чином: дуже часто ( 1/10); часто ( 1/100,

* Частота проявів побічних реакцій, розрахована за даними спонтанних повідомлень.

Опис деяких побічних реакцій.

Зорові феномени (фосфени) спостерігались у 14,5% пацієнтів у вигляді тимчасового підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору. Зазвичай їх виникнення зумовлене раптовою зміною інтенсивності світла. Фосфени також описують як ореол, декомпозицію зображення (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), яскраві кольорові спалахи або багатократне зображення (персистенція сітківки). Перші фосфени, як правило, трапляються в період перших двох місяців лікування, після чого можуть повторюватися пізніше. В цілому, повідомлялося про фосфени від легкого до помірного ступеня. Усі фосфени минали під час або після закінчення лікування, причому в більшості випадків (77,5%) – протягом терапії. Менше ніж 1% пацієнтів потребували змін звичайної діяльності або відміни лікування через виникнення фосфенів.

Брадикардія спостерігалась у 3,3 % пацієнтів, особливо упродовж перших 2-3 місяців від початку лікування. 0,5 % пацієнтів мали тяжку форму брадикардії з ЧСС 40 уд./хв і нижче.

У дослідженні, фібриляція передсердь спостерігалась у 5,3 % пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8 % пацієнтів групи плацебо. Зведений аналіз результатів усіх подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІ та ІІІ фаз тривалістю не менше 3 місяців за участю більше 40 000 пацієнтів продемонстрував, що частота виникнення фібриляції передсердь становила 4,86 % у пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08 % у пацієнтів групи плацебо, що відповідає відносному ризику у 1,26, 95 % довірчий інтервал 1,15-1,39.

Передозування

Передозування може спричинити тяжку і тривалу брадикардію.

Тяжкі форми брадикардії потребують симптоматичної терапії у спеціалізованих закладах. У випадку брадикардії з порушенням  гемодинамічних показників рекомендовано застосування внутрішньовенних бета-стимулюючих засобів, таких як ізопреналін. У вкрай тяжких випадках можна розглянути питання про тимчасове використання електрокардіостимулятора.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки дітородного віку.Під час лікування жінкам дітородного віку слід застосовувати належні заходи контрацепції.

Вагітність.Дані щодо застосування івабрадину вагітними жінками недостатні або відсутні. Дослідження на тваринах встановили факт репродуктивної токсичності. Дані дослідження виявили ембріотоксичний та тератогенний ефекти. Імовірний ризик для людини не встановлений. Отже, івабрадин протипоказаний для застосування у період вагітності.

Годування груддьми.Дослідження на тваринах показали, що івабрадин виділяється у молоко. Тому препарат протипоказаний жінкам у період лактації. Жінкам, які потребують лікування івабрадином, слід припинити годування грудьми та обрати інший спосіб годування дитини.

Фертильність. У ході досліджень на щурах впливу івабрадину на фертильність самок та самців виявлено не було.

Діти

Безпека та ефективність застосування івабрадину дітьми (

Особливості застосування

Особливі застереження.

Недостатній сприятливий вплив на клінічні наслідки захворювання у пацієнтів з симптоматичною хронічною стабільною стенокардією. Івабрадин показаний тільки для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії, оскільки лікування івабрадином не продемонструвало сприятливого впливу на зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (таких як інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних подій) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вимірювання ЧСС. Враховуючи можливість суттєвого коливання ЧСС, при визначенні ЧСС у стані спокою перед початком лікування та у разі необхідності проведення титрації дози у пацієнтів, які приймають івабрадин, слід проводити серійні вимірювання ЧСС, ЕКГ або цілодобовий амбулаторний моніторинг. Це також стосується пацієнтів з низьким рівнем ЧСС, особливо якщо ЧСС знижується

Аритмії. Івабрадин не призначають для профілактики та лікування аритмій. Якщо під час терапії івабрадином у пацієнта виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна), прийом івабрадину вже не є доцільним. Саме тому івабрадин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла.

У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищується ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічні реакції»). Фібриляція передсердь виникає частіше у пацієнтів, які одночасно застосовують аміодарон або сильнодіючі антиаритмічні лікарські засоби I класу. Під час лікування івабрадином рекомендується регулярний клінічний моніторинг за станом пацієнтів з метою своєчасної діагностики розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або персистуючої) з проведенням ЕКГ-моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, пальпітація, нерегулярний пульс). Пацієнти мають бути попереджені про ознаки та симптоми фібриляції передсердь та проінформовані про необхідність повідомляти свого лікаря про їх виникнення. Якщо під час лікування виникає фібриляція передсердь, слід ретельно зважити доцільність продовження терапії івабрадином з урахуванням співвідношення «користь/ризик».

Пацієнти із ХСН, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою десинхронізацією повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою II ступеня не рекомендовано призначати івабрадин.

Пацієнти з брадикардією. Не слід призначати івабрадин пацієнтам, у яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить

Якщо під час лікування частота серцевих скорочень у спокої знижується нижче 50 уд./хв або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити або припинити прийом препарату, якщо ЧСС лишається

Хронічна серцева недостатність.При прийнятті рішення про початок терапії івабрадином при СН необхідно оцінити стан пацієнта. Лікування можливе тільки за умови, якщо СН є стабільною. Хворим на ХСН IV функціонального класу (за класифікацією NYHA) івабрадин слід застосовувати з обережністю через обмежену кількість даних щодо цієї популяції.

Інсульт. Івабрадин не рекомендовано призначати пацієнтам відразу після перенесеного інсульту, через те що дослідження за участю такої групи пацієнтів не проводились.

Візуальна функція. Івабрадин впливає на функцію сітківки ока. На сьогодні немає доказів щодо токсичної дії івабрадину на сітківку, проте невідомо, як він впливає на сітківку при тривалому застосуванні (більш ніж один рік). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення візуальної функції лікування необхідно припинити. З обережністю слід призначати івабрадин пацієнтам з пігментним ретинітом.

Застосування з блокаторами кальцієвих каналів. Одночасне застосування івабрадину з блокаторами кальцієвих каналів, які знижують частоту серцевого ритму, такими як верапаміл або дилтиазем, не рекомендовано. Питання про безпечність застосування івабрадину паралельно з нітратами і блокаторами кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, не розглядалося. Факт посилення ефективності івабрадину в комбінації з блокаторами кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду не є встановленим.

Запобіжні заходи при застосування.

Пацієнти з артеріальною  гіпотензією. Дані щодо застосування пацієнтам з гіпотензією від легкого до середнього ступеня тяжкості обмежені. Отже, застосовувати препарат таким пацієнтам слід з обережністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою гіпотензією (артеріальний тиск

Фібриляція передсердь. Кардіоаритмії. Ризик розвитку (надмірної) брадикардії при відновленні рідного синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії  на тлі прийому івабрадину не доведений. Однак, за відсутності достатніх даних, неекстрену кардіоверсію постійним струмом слід проводити не раніше як через 24 години після прийому останньої дози івабрадину.

Пацієнтам, які мають вроджений подовжений QT інтервал або приймають препарати, що подовжують інтервал QT, слід уникати застосування івабрадину. У разі необхідності призначення івабрадину вищезазначеним пацієнтам необхідно проводити ретельний кардіологічний моніторинг. Зменшення ЧСС внаслідок застосування івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що асоціюється з виникненням аритмій тяжкого ступеня, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують змін у лікуванні. У ході дослідження у пацієнтів, які застосовували івабрадин, спостерігалось більше епізодів підвищення АТ (7,1 %) порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (6,1 %). Ці епізоди частіше виникали невдовзі після змін у лікуванні артеріальної гіпертензії, були тимчасовими та не впливали на терапевтичний ефект івабрадину. У разі впровадження змін у терапії пацієнтів із ХСН під час застосування івабрадину АТ слід контролювати через певні проміжки часу (див. розділ «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не слід його застосовувати.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Івабрадин не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Застосування івабрадину може спричинити тимчасове виникнення зорових феноменів, здебільшого у вигляді фосфенів, які зазвичай з’являються внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем, особливо вночі, та роботі з іншими механізмами.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Нерекомендовані комбінації

Препарати, які подовжують інтервал QT:

– Кардіоваскулярні: хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, аміодарон, ібутилід.

– Некардіоваскулярні: пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквин, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенний.

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та кардіоваскулярних і некардіоваскулярних препаратів, що подовжують інтервал QT, оскільки зниження ЧСС може посилити пролонгацію інтервалу QT. Якщо комбінована терапія необхідна, впродовж лікування здійснюють ретельний моніторинг серцевої діяльності.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні.

Салуретики (тіазидні та петльові).Гіпокаліємія може підвищувати ризик виникнення аритмії. Івабрадин може спричинити виникнення брадикардії, комбінація якої з гіпокаліємію може спровокувати аритмію тяжкого ступеня, особливо у пацієнтів з синдромом подовження інтервалу QT, вродженим або спричиненим лікарськими засобами.

Фармакокінетичні взаємодії.

Цитохром P450 3 A4 (CYP3A4).

Івабрадин метаболізується тільки за допомогою цитохрому CYP3A4і та є дуже слабким інгібітором цього цитохрому. Як показали дослідження, івабрадин не впливає на метаболізм та плазмові концентрації інших похідних CYP3A4 (слабких, помірних та сильних інгібіторів). Інгібітори та стимулятори CYP3A4 схильні до взаємодії з івабрадином, що має клінічно значущий вплив на його метаболізм та фармакокінетику. Дослідження, що вивчали взаємодії ліків, підтвердили, що інгібітори CYP3A4 підвищують концентрацію івабрадину в плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 знижують її. Збільшення концентрації івабрадину в плазмі крові може підвищити ризик виникнення надмірної брадикардії.

Протипоказані комбінації.

Протипоказано одночасне застосування івабрадину та таких сильних інгібіторів CYP3A4, як протигрибкові препарати, що належать до похідних азолу (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефозодон. Такі сильні інгібітори CYP3A4, як кетоконазол (200 мг/добу) та джозаміцин (1 г двічі на добу), підвищують середню концентрацію івабрадину в плазмі у 7-8 разів.

Інгібітори CYP3A4 помірної дії: застосування івабрадину в поєднанні із засобами, які знижують ЧСС, дилтіаземом або верапамілом, призводить до підвищення експозиції івабрадину (в 2‑3 рази за AUC) та додаткового зниження ЧСС на 5 уд./хв. Одночасне застосування івабрадину з цими препаратами протипоказане.

Нерекомендовані комбінації

Грейпфрутовий сік.У разі одночасного застосування грейпфрутового соку експозиція івабрадину збільшується вдвічі. Тому вживання грейпфрутового соку під час лікування івабрадином слід обмежити.

Комбінації, які потребують застереження при застосуванні.

Інші інгібітори CYP3A4 помірної дії (наприклад флуконазол): можливість комбінованого прийому івабрадину з іншими помірними інгібіторами CYP3A4 можна розглядати, якщо початкова доза становить 2,5 мг двічі на день а частота серцевих скорочень не нижча за 70 уд./хв. Необхідно проводити моніторинг ЧСС.

Стимулятори CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum). Одночасне застосування цих препаратів з івабрадином може призвести до зменшення концентрації та ефективності івабрадину, тому може виникнути потреба коригувати дозу івабрадину. При одночасному застосуванні івабрадину 10 мг двічі на день та звіробою концентрація івабрадину знижувалася у двічі. Слід уникати застосування звіробою під час лікування івабрадином.

Інші комбінації. На фармакокінетику й фармакодинамику івабрадину не справляють клінічно значимого впливу такі препарати: інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (симвастатин), блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (амлодипін, лацидипін), дигоксин і варфарин. Крім того, івабрадин не справив клінічно значимого ефекту на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну і лацидипіну, на фармакокінетику й фармакодинаміку дигоксину й варфарину, а також на фармакодинаміку аспірину. Застосування комбінацій з івабрадином у звичному терапевтичному режимі є безпечним з такими препаратами: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи ангіотензину ІІ, діуретики,  антимінералокортикоїдні засоби, нітрати короткої і тривалої дії, інгібітори гідроксиметилглутарил-СоА-редуктази, фібрати, інгібітори протонної помпи, пероральні антидіабетичні засоби, аспірин та інші антитромбоцитарні засоби.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Івабрадин – засіб, який знижує виключно частоту серцевого ритму за рахунок селективного і специфічного пригнічення Іf-каналів водія серцевого ритму, що допомагає контролювати спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовому вузлі й регулювати частоту серцевих скорочень. Препарат справляє специфічний кардіологічний ефект на синусовий вузол, не впливаючи на внутрішньопередсердний, передсердно-шлуночковий і внутрішньошлуночковий час провідності, скоротність міокарда чи реполяризацію шлуночків.

Івабрадин також може взаємодіяти з Ih-каналами сітківки, які є подібними до Іf-каналів серця. Препарат бере участь у часовій розподільчій здатності системи зору, скорочуючи відповідь сітківки на стимуляцію яскравим світлом. Під дією тригерних факторів (наприклад, раптової зміни інтенсивності освітлення), часткове пригнічення Ih-каналів івабрадином підсилює світлові реакції, що зрідка можуть відчувати пацієнти. Такі світлові реакції (фотопсія) описують як тимчасове посилення яскравості в обмеженому спектрі поля зору.

Фармакодинамічні ефекти

Основною фармакодинамічною дією івабрадину в людини є специфічне дозозалежне зниження частоти серцевих скорочень. Аналіз зниження частоти серцевих скорочень дозами до 20 мг двічі на день показав тенденцію до ефекту плато, який вказує на незначний ризик розвитку тяжкої брадикардії із серцевим ритмом менше 40 уд./хв.

При рекомендованих дозах частота серцевих скорочень знижується приблизно на 10 уд./хв у стані спокою і під час фізичного навантаження. Це призводить до зменшення робочого навантаження на серце і споживання кисню міокардом. Івабрадин не впливає на внутрішню серцеву провідність, скорочувальну здатність (негативний інотропний ефект відсутній) чи шлуночкову реполяризацію:

– івабрадин не вплиє на передсердно-шлуночковий чи внутрішньошлуночковий час провідності або на відкоригований  QT інтервал;

– івабрадин не має негативного впливу на фракцію викиду у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка від 30% до 45%).

Клінічна ефективність і безпечність

Тести на фізичне навантаження доводять ефективність івабрадину в дозах 5 мг  двічі на день через 3-4 тижні лікування.Також, ефективним є дозування по 7,5 мг препарату двічі на день. У порівнянні з атенололом встановлено додатковий сприятливий ефект дози 5мг двічі на день: після 1 місяця лікування дозами 5 мг двічі на день загальна тривалість фізичного навантаження у найнижчій точці активності препарату збільшується приблизно на хвилину, а в результаті подальшого лікування впродовж 3 місяців із збільшенням дози до 7,5 мг  двічі  на  день  –  ще  на

25 секунд. Івабрадин має антистенокардичні й антиішемічні переваги при лікуванні пацієнтів віком від 65 років. Ефективність доз 5 мг і 7,5 мг двічі на день приблизно рівна за результатами усіх досліджень За параметрами тестів на толерантність до фізичного навантаження (загальна тривалість навантаження, час до виникнення лімітуючої стенокардії, час до початку стенокардії і час до депресії сегмента ST на 1мм) ефективність доз 5 мг і 7,5 мг двічі на день приблизно рівна і підтверджена зниженням частоти нападів стенокардії приблизно на 70%. Режим дозування двічі на день забезпечує рівномірність ефекту івабрадину впродовж 24 годин.

Застосовуваний як доповнення до 50 мг атенололу  раз на день, івабрадин  демонструє додаткову ефективність за всіма параметрами тестів на переносимість фізичних навантажень на нижній точці активності препарату (через 12 годин після перорального прийому).

Натомість,  івабрадин не виявляє додаткової ефективності в комбінації з амлодипіном на нижній точці активності препарату (через 12 годин після перорального застосування), зате показує додаткову ефективність на піку активності (через 3-4 години після перорального прийому).

Івабрадин повністю зберігає ефективність упродовж усього періоду лікування  тривалістю  3  або

4 місяці. Ознак розвитку фармакологічної толерантності (втрати ефективності) або ефекту рикошету після раптової відміни препарату не зафіксовано. Антистенокардичний та антиішемічний ефекти івабрадину пов’язані із дозозалежним зниженням частоти серцевого ритму і суттєвим зменшенням показника добутку частоти серцевих скорочень на тиск (ЧС Г— систолічний артеріальний тиск) у стані спокою і під час фізичного навантаження. Вплив на артеріальний тиск і опірність периферичних судин –  мінімальний і клінічно не значний.

У пацієнтів, які приймали івабрадин щонайменше 1 рік, відзначають стійке зниження частоти серцевих скорочень. Впливу на метаболізм глюкози або ліпідів не спостерігалося.

Антиангінальна й антиішемічна дія івабрадину зберігається у пацієнтів хворих на діабет, причому профіль безпечності виявляється таким самим, як і в загальній групі пацієнтів.

Застосування у педіатрії

Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов'язання надати результати досліджень застосування івабрадину для лікування стенокардії в пацієнтів дитячого віку усіх підгруп, а також відстрочило виконання зобов'язання надати результати досліджень застосування івабрадину для лікування хронічної серцевої недостатності в одній чи більше підгрупах пацієнтів дитячого віку.

Фармакокiнетика.

У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільняється з таблеток і легко розчиняється у воді (>10 мг/мл). Івабрадин є S-енантіомером, який in vivo не демонструє біоконверсії. Головним активним метаболітом івабрадину в організмі людини є його N-десметильована похідна.

Всмоктування і біодоступність.Івабрадин швидко і практично повністю абсорбується після перорального застосування і досягає піка плазмової концентрації за 1 годину в разі прийому натще. Абсолютна біодоступність таблеток, вкритих оболонкою, становить близько 40% завдяки пресистемному метаболізму в кишечнику й печінці.

Прийом їжі відтерміновує всмоктування приблизно на 1 годину і підвищує плазмову експозицію на 20-30%. Щоб знизити внутрішньоіндивідуальну варіативність експозиції препарату, таблетки рекомендовано приймати під час їжі.

Розподілення.Близько 70% івабрадину зв’язується із плазмовими білками. Об’єм розподілення при рівноважній концентрації сягає майже 100 л. Максимальна концентрація в плазмі крові після тривалого застосування рекомендованих доз 5 мг двічі на день становить 22 нг/мл (коефіцієнт варіацій – 29%). Середня рівноважна концентрація в плазмі крові – 10 нг/мл (коефіцієнт варіацій – 38%).

Біотрансформація.Івабрадин екстенсивно метаболізується в печінці й кишечнику шляхом окиснення виключно системою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Основний активний метаболіт – N-десметильована похідна (S 18982) з експозицією близько 40% від експозиції незміненої речовини. Цей активний метаболіт також метаболізується за участю CYP3A4. Івабрадин має низьку хімічну подібність до CYP3A4, не стимулює і не пригнічує його в клінічно значимою мірою, отже достовірно не змінюватиме метаболізм CYP 3A4 і його концентрацію в плазмі крові. Натомість потужні інгібітори й індуктори CYP 3A4 можуть суттєво впливати на плазмові концентрації івабрадину.

Виведення.Період напіввиведення івабрадину з плазми становить 2 години (70-75% площі під фармакокінетичною кривою), період ефективного напіврозпаду – 11 годин. Загальний кліренс – близько 400 мл/хв, нирковий – близько 70 мл/хв. З аналогічною швидкістю відбувається виведення метаболітів з калом і сечею. Близько 4% препарату виводиться із сечею в незміненому стані.

Лінійність/не лінійність.  Кінетика  івабрадину  лінійна  в  діапазоні  пероральних  доз  від  0,5  до

24 мг.

Особливі групи пацієнтів

Літні: фармакокінетичних відмінностей (AUC і C_max) між пацієнтами літнього віку (≥65 років) або пацієнтами старечого віку (≥75 років) та загальною групою пацієнтів не виявлено.

Ниркова недостатність: з огляду на те, що ренальний кліренс становить лише незначну частку (близько 20%) від загального кліренсу івабрадину і його головного метаболіту S 18982, вплив ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну від 15 до 60 мл/хв) на фармакокінетику препарату мінімальний.

Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю (нижче 7 балів за шкалою Чайлда –П’ю) показник AUC незв’язаного івабрадину і його головного метаболіту був приблизно на 20% вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Для остаточного висновку щодо пацієнтів з помірною печінковою недостатністю даних недостатньо. Дані про застосування препарату в пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю відсутні.

Взаємозв’язок між фармакокінетикою і фармакодинамікою (ФК/ФД):

Аналіз зв’язку ФК/ФД показав, що частота серцевого ритму зменшується майже лінійно з підвищенням плазмових концентрації івабрадину і S 18982 при дозах від 15 до 20 мг двічі на день. При застосуванні найвищих доз зниження частоти серцевих скорочень втрачає пропорційну залежність від плазмових концентрацій івабрадину і тяжіє до ефекту плато. Висока експозиція івабрадину на тлі комбінованого прийому препарату з потужними інгібіторами CYP3A4 може призводити до надмірного зниження частоти серцевих скорочень, хоча при застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 ризик зменшується.

Фармацевтичні характеристики

Основні фiзико-хiмiчнi властивості: коричнювато-рожевого кольору, подовженої форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою з розподільчою рискою на трьох боках та гладкі з одного боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25ВєС, у недоступному для дітей місці.

Упаковка

14 таблеток у блістері, 2 блістери в картонній упаковці (упаковка №28).

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Бафна Фармасьютікалс Лтд., Індія / Bafna Pharmaceuticals Ltd., Іndia.

Місцезнаходження

147, Мадгаварам-Ред Хілс Роуд,  Грентліон, Вілидж Вадакараї Ченнаї Таміл Наду IN 600052, Індія / 147, Madhavaram - Red Hills Road Grantlyon Village Vadakarai Chennai Tamil Nadu IN 600052, India.

Заявник

СКАН БІОТЕК ЛТД, Індія / SCAN BIOTECH LTD, India.