АМЛОДИПІН-ЗЕНТІВА

Склад

діюча речовина: амлодипін;

1 таблетка містить: амлодипіну (у формі амлодипіну бесилату) 5 мг або 10 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфату дигідрат, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

дозування 5 мг: білого або майже білого кольору довгасті таблетки, що мають з одного боку розподільчу риску і маркування «A» та «5» відповідно ліворуч та праворуч від розподільчої риски;

дозування 10 мг: білого або майже білого кольору довгасті таблетки, що мають з одного боку розподільчу риску і маркування «A» та «10» відповідно ліворуч та праворуч від розподільчої риски.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини. Код АТХ С08С А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Амлодипін – інгібітор потоку іонів кальцію, що належить до групи дигідропіридинів (блокатори повільних каналів або антагоністи іонів кальцію) та інгібує трансмембранний потік іонів кальцію у гладкі м’язи серця та судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім розслаблювальним впливом на гладкі м’язи судинної стінки. Точний механізм, за рахунок якого амлодипін усуває стенокардію, повністю не встановлений, але амлодипін зменшує загальне ішемічне навантаження таким чином:

1) Амлодипін розширює периферичні артеріоли і зменшує загальний периферичний опір (постнавантаження), проти якого працює серце. Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, таке розвантаження серця знижує споживання енергії міокардом та потребу у кисні.

2) Механізм дії амлодипіну, ймовірно, також включає розширення основних коронарних артерій та артеріол як у нормальних, так і в ішемізованих ділянках. За рахунок такого розширення збільшується постачання міокарда киснем у пацієнтів зі спазмованими коронарними артеріями (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування препарату один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску як у положенні лежачи, так і стоячи, що зберігається протягом 24-годинного інтервалу. Завдяки повільному початку дії, після прийому амлодипіну не виникає гостра артеріальна гіпотензія.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну один раз на добу збільшує загальний час працездатності, час до появи нападу стенокардії та час до зниження сегмента ST на 1 мм, а також зменшує частоту нападів стенокардії та потребу застосування нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціювався з жодними небажаними метаболічними ефектами чи змінами з боку ліпідів плазми крові, тому підходить для застосування пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика.

Всмоктування/розподіл. Після перорального застосування терапевтичних доз амлодипін поступово абсорбується у плазму крові. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Абсолютна біодоступність незміненої молекули становить приблизно 64-80 %. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом
6-12 годин після застосування. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Зв’язування амлодипіну з білками плазми крові становить приблизно 97,5 %. Їжа не впливає на біодоступність амлодипіну.

Метаболізм/виведення. Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно
35-50 годин. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається після 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Близько 60 % застосованої дози виводиться із сечею, приблизно 10 % з яких становить амлодипін у незміненому вигляді.

Пацієнти літнього віку. Час досягнення рівноважних концентрацій амлодипіну у плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та у дорослих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай є дещо зниженим, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату.

Пацієнти із порушенням функції печінки. Доступні лише дуже обмежені клінічні дані стосовно застосування амлодипіну пацієнтам з порушеннями функції печінки. Пацієнти з печінковою недостатністю мають знижений кліренс амлодипіну, результатом чого є подовжений період напіввиведення та підвищення AUC приблизно на 40-60 %.

Пацієнти із порушенням функцій нирок.Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Діти. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні дітям віком від 6 до 12 років та від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/год відповідно у хлопчиків і 16,4 та 21,3 л/год відповідно у дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів віком до 6 років є обмеженою.

Клінічні характеристики

Показання

- Артеріальна гіпертензія.

- Хронічна стабільна стенокардія.

- Вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала).

Протипоказання

- Відома гіперчутливість до дигідропіридину, амлодипіну чи до будь-якого іншого компонента препарату.

- Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

- Шок (включаючи кардіогенний шок).

- Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад стеноз аорти тяжкого ступеня).

- Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін.

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної чи помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватись, що, в свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4.

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін, немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.

Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну, потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, за необхідності, корекція дозування.

Циклоспорин.

Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або в інших групах не проводилося, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, за необхідності, знизити дозу циклоспорину.

Симвастатин.

Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно із застосуванням лише симвастатину. Для пацієнтів, які застосовують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Особливості застосування

Безпечність та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювались.

Пацієнти із серцевою недостатністю. Цій категорії пацієнтів амлодипінслід застосовувати з обережністю. У пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летальних випадків у майбутньому.

Пацієнти із порушенням функції печінки. Подібно до усіх блокаторів кальцієвих каналів, період напіввиведення амлодипіну з плазми крові та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушеною функцією печінки; рекомендації з дозування таким пацієнтам не встановлені. Таким чином, лікування амлодипіном слід починати з найнижчих доз і проявляти обережність як на початку лікування, так і при підвищенні дози. Повільне титрування дози та ретельний моніторинг можуть бути необхідними при лікуванні пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку. Збільшувати дозу препарату цій категорії пацієнтів слід з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю. Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Безпечність застосування амлодипіну жінкам у період вагітності не встановлена.

Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у тих випадках, коли немає більш безпечної альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Період годування груддю.

Невідомо, чи проникає амлодипін у грудне молоко. Приймаючи рішення про продовження годування груддю чи про застосування амлодипіну, необхідно оцінювати користь грудного годування для дитини та користь від застосування препарату для матері.

Фертильність.

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни в голівках сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які приймали блокатори кальцієвих каналів. Клінічних даних щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність не достатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат може чинити незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Швидкість реакції може бути знижена при наявності таких симптомів, як запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості чи нудота. Слід бути обережним, особливо на початку лікування.

Спосіб застосування та дози

Дорослі. Звичайна початкова доза при лікуванні артеріальної гіпертензії та стенокардії становить 5 мг амлодипіну 1 раз на добу; залежно від індивідуальної реакції пацієнта, дозу можна збільшити до максимальної, що становить 10 мг 1 раз на добу.

Є досвід застосування амлодипіну у комбінації з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами або інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

При стенокардії амлодипін можна застосовувати в монотерапії або у комбінації з іншими антиангінальними лікарськими препаратами для лікування пацієнтів зі стенокардією, рефрактерною до нітратів та/або адекватних доз бета-блокаторів.

Немає необхідності у коригуванні дози у випадку одночасного застосування тіазидних діуретиків, бета-блокаторів та інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту.

Діти

Рекомендована початкова доза препарату становить 2,5 мг 1 раз на добу. Якщо необхідний рівень артеріального тиску не буде досягнутий протягом 4 тижнів, дозу можна збільшити до 5 мг 1 раз на добу. Застосування препарату у дозах, що перевищують 5 мг, у цієї категорії пацієнтів не досліджувались.

Дозу препарату 2,5 мг можна отримати, розділивши навпіл по розподільчій рисці таблетку з дозуванням 5 мг.

Пацієнти літнього віку. Немає необхідності у підборі дози для цієї категорії пацієнтів. Підвищення дози слід проводити з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Таким пацієнтам можна застосовувати звичайне дозування. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем зниження функції нирок. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Застосування пацієнтам із печінковою недостатністю. Рекомендації з дозування для пацієнтів з легким або помірним порушенням функції печінки не встановлені, тому вибір дози вимагає обережності, а розпочинати лікування слід з найнижчої дози (див. розділ «Особливості застосування»). Фармакокінетика амлодипіну при тяжкій печінковій недостатності не вивчалась. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки лікування слід починати з найнижчої дози, повільно підвищуючи її шляхом титрування.

Діти

Препарат застосовують дітям віком від 6 років.

Вплив амлодипіну на артеріальний тиск пацієнтів віком до 6 років невідомий.

Передозування

Досвід навмисного передозування препарату є обмеженим.

Симптоми передозування: доступні дані свідчать, що значне передозування може призводити до надмірної периферичної вазодилатації та рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про розвиток вираженої та, можливо, тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи розвиток шоку з летальним наслідком.

Лікування: клінічно значуща артеріальна гіпотензія, обумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної серцево-судинної підтримки, у тому числі частого моніторингу функцій серцевої та дихальної функцій, а також контролю об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Пацієнт повинен перебувати у горизонтальному положенні з при піднятими кінцівками.

Судинозвужувальні засоби можуть сприяти відновленню судинного тонусу та артеріального тиску, за умови відсутності протипоказань до їх застосування. Внутрішньовенне введення глюконату кальцію може бути корисним за рахунок протидії ефекту блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках доцільне промивання шлунка. У здорових добровольців при застосуванні активованого вугілля у проміжку часу до 2 годин після прийому 10 мг амлодипіну відзначалося зменшення швидкості всмоктування амлодипіну.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками, користь від діалізу є малоймовірною.

Побічні реакції

При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, припливи крові, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваність.

Побічні реакції, про які повідомлялося під час застосування амлодипіну, наведені нижче за системами та класами органів та за частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до

Порушення з боку крові та лімфатичної системи.

Дуже рідко: лейкоцитопенія, тромбоцитопенія.

Порушення з боку імунної системи.

Дуже рідко: алергічні реакції.

Порушення метаболізму та аліментарні розлади.

Дуже рідко: гіперглікемія.

Психічні порушення.

Нечасто: депресія, зміни настрою (включаючи тривожність), безсоння.

Рідко: сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль (головним чином на початку лікування).

Нечасто: тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія.

Дуже рідко: гіпертонус, периферична нейропатія.

Порушення з боку органів зору.

Часто: порушення зору (включаючи диплопію).

Порушення з боку органів слуху та лабіринту.

Нечасто: дзвін у вухах.

Порушення з боку серця.

Часто: посилене серцебиття.

Нечасто: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та мерехтіння передсердь).

Дуже рідко: інфаркт міокарда.

Порушення з боку судин.

Часто: припливи.

Нечасто: артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: васкуліт.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення.

Часто: диспное.

Нечасто: кашель, риніт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту.

Часто: біль у животі, нудота, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи діарею та запор).

Нечасто: блювання, сухість у роті.

Дуже рідко: панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен.

Порушення з боку гепатобіліарної системи.

Дуже рідко: гепатити, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (що найчастіше асоціювалося із холестазом).

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини.

Нечасто: алопеція, пурпура, зміна забарвлення шкіри, підвищене потовиділення, свербіж, висип, екзантема, кропив’янка.

Дуже рідко: ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість.

Порушення з боку скелетно-м’язової та сполучної тканин.

Часто: набрякання гомілок, судоми м’язів.

Нечасто: артралгія, міалгія, біль у спині.

Порушення з боку нирок та сечовидільного тракту.

Нечасто: порушення сечовиділення, ніктурія, підвищена частота сечовипускання.

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція, гінекомастія.

Загальні порушення та стани у місці введення.

Дуже часто: набряки.

Часто: втомлюваність, астенія.

Нечасто: біль у грудях, біль, нездужання.

Дослідження.

Нечасто: збільшення або зменшення маси тіла.

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку ектрапірамідного синдрому.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

№30 (10×3): по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

№30 (15×2): по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Зентіва».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.