Баєта

Cклад:

діюча речовина: 1 мл розчину містить 250 мкг ексенатиду;

допоміжні речовини:натрію ацетат тригідрат, кислота оцтова льодяна, манніт (Е 421), метакрезол, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчиндля ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Гіпоглікемізуючі засоби. Код АТС A10В Х04.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування цукрового діабету ІІ типу у дорослих хворих, які приймають метформін, сульфонілсечовину, тіазолідиндіон, метформін та сульфонілсечовину, метформін та тіазолідиндіон, у т.ч. у випадках, коли адекватного глікемічного контролю при прийомі їх в максимально можливих дозах не було досягнуто.

Препарат Баєта також показаний як ад’ювантна терапія при застосуванні базального інсуліну з або без застосування метформіну та/або піоглітазону для дорослих хворих, які не досягли адекватного глікемічного контролю цими препаратами.

Протипоказання. Ексенатид протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до діючої речовини або будь-якого компоненту препарату.

Спосібзастосуваннятадози.

Для покращення переносимості терапію ексенатидом слід починати з дози 5 мкг, яку призначають двічі на добу на період щонайменше протягом 1 місяця. Через 1 місяць після початку лікування для подальшого покращення глікемічного контролю дозу ексенатиду можна підвищити до 10 мкг двічі на добу. Дози, вищі за 10 мкг двічі на добу, не рекомендуються.

Ексенатид призначають у вигляді підшкірної ін’єкції у стегно, живіт або плече.

Інєкцію проводять не раніше ніж за 60 хв до ранкового або вечірнього прийому їжі (або двох основних прийомів їжі протягом дня, між якими є 6-годинний або більший проміжок часу). Ексенатид не можна застосовувати після їди. Якщо ін’єкцію пропущено, слід вводити наступну за графіком дозу.

Ексенатид рекомендується для застосування пацієнтам з цукровим діабетом ІІ типу, які приймають метформін, сульфонілсечовину, піоглітазон та/або базальний інсулін.При додаванні ексенатиду до терапії метформіном та/або піоглітазоном дози метформіну та/або піоглітазону можуть залишатися незмінними, оскільки збільшення ризику розвитку гіпоглікемії внаслідок такого застосування не перевищує такий при застосуванні окремо піоглітазону або метформіну.

Якщо ексенатид додається до терапії сульфонілсечовиною, слід розглянути можливість зниження дози сульфонілсечовини для запобігання ризику гіпоглікемії. При застосуванні ексенатиду в комбінації з базальним інсуліном слід розглянути можливість зниження дози базального інсуліну для запобігання ризику гіпоглікемії. При щоденному застосуванні доза ексенатиду не потребує корекції на підставі самоконтролю рівня цукру в крові. Однак самоконтроль глюкози крові може бути необхідним для корекції дози сульфонілсечовини або базального інсуліну.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Ексенатид призначають з обережністю та з поступовим підвищенням дози з 5 мкг до 10 мкг пацієнтам віком понад 70 років. Клінічні дані щодо пацієнтів віком понад 75 років, обмежені.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти з легким ступенем ниркової (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) або печінкової недостатності не потребують корекції дози ексенатиду. Пацієнтам з середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) необхідне поступове підвищення дози з 5 мкг до 10 мкг. Ексенатид не рекомендований для застосування пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують корекції дози.

Діти. Безпечність та ефективність ексенатиду для пацієнтів віком до 18 років не вивчали, тому не слід застосовувати препарат дітям.

Побічні реакції

Найбільш часто спостерігались побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання та діарея). Найбільш частою побічною реакцією була нудота, асоційована з початком лікування, що з часом зменшувалась. Гіпоглікемія могла виникнути у пацієнтів, які приймають ексенатид в поєднанні з сульфонілсечовиною. Більшість побічних реакцій, пов’язаних з прийомом ексенатиду, були легкої і помірної тяжкості.

Гострий панкреатит і гостра ниркова недостатність відмічалися рідко.

Нижче наведені основні побічні реакції та їх частота, які були визначені у ході клінічних досліджень

Дуже часто ( ≥ 10 %) – гіпоглікемія (при застосуванні у комбінації з метформіном та сульфонілсечовиною), гіпоглікемія (при застосуванні у комбінації з сульфонілсечовиною), нудота, блювання, діарея.

Часто ( ≥ 1 % та

Нечасто (

Рідко (≥ 0,1 % та

Дуже рідко (

Частота невідома - підвищення INR (міжнародний коефіцієнт нормалізації) при супутньому застосуванні варфарину, кілька повідомлень про кровотечі.

Опис вибіркових побічних реакцій.

Гіпоглікемія.

У ході клінічних досліджень при застосуванні комбінації ексенатиду з сульфонілсечовиною (з/без метформіну), частота випадків гіпоглікемії порівняно з такою при застосуванні плацебо зростала (23,5 % та 25,2 % порівняно з 12,6 % та 3,3 %) і була виявлена залежність частоти виникнення від дози для обох препаратів, ексенатиду та сульфонілсечовини.

Не було клінічно значущих відмінностей у частоті та тяжкості гіпоглікемії при застосуванні ексенатиду в комбінації з тіазолідиндіоном (з/без метформіну) порівняно з плацебо.

Гіпоглікемія була відмічена у 11 % та 7 % пацієнтів, які приймали ексенатид та плацебо відповідно.

Нудота.

Найбільш часто серед побічних реакцій відмічали нудоту. В основному 40-50 % пацієнтів, які приймали ексенатид в дозі 5 або 10 мг, відмічали принаймні один випадок нудоти. Більшість випадків нудоти були легкої та помірної тяжкості і залежали від дози препарату. При продовженні терапії ексенатидом частота виникнення та тяжкість проявів нудоти зменшилась у більшості пацієнтів, які спочатку відчували нудоту.

Реакції в місці ін’єкції.

Довгострокові контрольовані дослідження (16 тижнів і більше) показали, що приблизно у 5,1 % пацієнтів були відмічені реакції в місці ін’єкції. Ці реакції, як правило, протікали в легкій формі і не призводили до припинення лікування ексенатидом.

Імуногенність.

Через потенційні імуногенні властивості білкових та пептидних компонентів у складі препарату у пацієнтів внаслідок лікування ексенатидом можуть вироблятися антитіла до ексенатиду. У більшості пацієнтів, у яких вироблялися антитіла, з часом титри антитіл знижувалися.

Передозування

Ознаки та симптоми передозування включали тяжку нудоту, тяжке блювання та швидке зниження концентрації глюкози в крові. У випадку передозування необхідно починати симптоматичну терапію (можливо, парентеральну) відповідно до клінічних ознак та симптомів.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Якщо жінка завагітніла або вагітність очікується, застосування ексенатиду необхідно припинити.

Немає достовірних даних щодо застосування Баєти вагітним. Ексенатид не можна призначати вагітним; слід застосовувати інсулін.

Невідомо, чи проникає ексенатид у грудне молоко. Жінкам, які годують груддю, не слід застосовувати ексенатид.

Діти

Безпечність та ефективність ексенатиду для пацієнтів віком до 18 років не встановлені.

Особливізаходибезпеки.

Ексенатид не слід застосовувати пацієнтам з діабетом 1 типу або для терапії діабетичного кетоацидозу.

Ексенатид не не слід вводити внутрішньовенно чи внутрішньом’язово.

Особливості застосування

Ниркова недостатність.

У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, разові дози ексенатиду 5 мкг спричиняли підвищення частоти та тяжкості небажаних побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Ексенатид не рекомендований для застосування пацієнтам з термінальною стадією захворювання нирок або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Деякі з цих випадків спостерігалися у пацієнтів, які отримують препарати, що впливають на ниркову функцію/гідратацію, такі як інгібітори АПФ, НСПЗЗ та діуретики, інгібітори рецепторів ангіотензину II, та/або у пацієнтів, стан яких може призводити до дегідратації, у т.ч. внаслідок нудоти, блювання та діареї. Номралізація ниркових показників спостерігалася при призначенні підтримуючої терапії та припиненні застосування препаратів, що потенційно можуть спричиняти ці явища, у т.ч. ексенатиду.

Тяжкі шлунково-кишкові захворювання.

Не вивчалася дія ексенатиду на стан пацієнтів з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями, у т.ч. з гастропарезом. Застосування ексенатиду зазвичай асоційоване з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, такими як нудота, блювання та діарея. Тому застосування ексенатиду не рекомендоване пацієнтам з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями.

Гострий панкреатит.

Повідомлялося про поодинокі випадки гострих панкреатитів. Пацієнтів потрібно проінформувати щодо характерного симптому гострого панкреатиту – постійного гострого болю у животі. Покращення стану спостерігалося при призначенні підтримуючої терапії, але відомо про поодинокі випадки некротичного або геморагічного панкреатиту та летальні наслідки. При підозрі на панкреатит застосування ексенатиду та інших потенційно небезпечних препаратів необхідно припинити. Лікування ексенатидом не слід відновлювати, якщо було діагностовано панкреатит.

Супутнє застосування лікарських препаратів.

Вплив ексенатиду на сповільнення випорожнення шлунка може знижувати ступінь та швидкість всмоктування лікарських препаратів. Ексенатид слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що потребують швидкої шлунково-кишкової абсорбції, і лікарські препарати з вузьким терапевтичним діапазоном.

Комбіноване застосування ексенатиду з похідними D-фенілаланіну (меглітинідами), інгібіторами альфа-глюкозидази, інгібіторами дипептидилпептидази-4 або іншими агоністами рецепторів ГПП-1 - не вивчалося.

Досвід застосування препарату пацієнтам із IBM (індекс маси тіла) ≤ 25 обмежений.

Швидке зниження маси тіла.

Зниженнямаси тіла більше ніж на 1,5 кг протягом тижня спостерігалось у 5 % пацієнтів, які застосовували ексенатид. Втрата ваги такого рівня може мати негативні наслідки.

Гіпоглікемія.

При застосуванні комбінації ексенатиду з сульфонілсечовиною частота гіпоглікемії зростала порівняно з такою при застосуванні сульфонілсечовини в комбінації з плацебо. У ході клінічних досліджень спостерігалось підвищення частоти гіпоглікемії у пацієнтів із помірною нирковою недостатністю, які застосовували ексенатид у комбінації з сульфонілсечовиною, порівняно з такою у пацієнтів з нормальною нирковою функцією. Для запобігання ризику гіпоглікемії, пов’язаної з застосуванням сульфонілсечовини, дозу останньої можна знизити.

Допоміжні речовини.

Препарат містить метакрезол, який може спричинити алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дослідження щодо впливу на здатність керувати автомобілем або користуватися іншими технічними засобами не проводилися.

При застосуванні ексенатиду в комбінації з сульфонілсечовиною або базальним інсуліном пацієнтам слід рекомендувати вживати заходів для запобігання гіпоглікемії під час керування автомобілем або роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засо бами та інші види взаємодій.

Препарат не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Уповільнюючий вплив ексенатиду на випорожнення шлунка може знизити ступінь та швидкість всмоктування препаратів, які застосовуються перорально. Пацієнти, які приймають лікарські засоби з вузьким терапевтичним діапазоном або лікарські засоби, які вимагають ретельного клінічного спостереження, повинні перебувати під пильним наглядом. Такі лікарські засоби слід приймати в один і той же час стосовно прийому ексенатиду. Якщо такі препарати слід приймати з їжею, пацієнтам рекомендується по можливості приймати їх під час їди, але окремо від прийому ексенатиду.

Інгібітори протонної помпи потрібно приймати за 1 годину до ексенатиду або через 4 години після ін’єкції ексенатиду.

При прийомі препаратів, ефективність яких залежить від граничної концентрації, таких як антибіотики, пацієнтам слід рекомендувати прийом цих ліків щонайменше за 1 годину перед введенням ексенатиду.

Спостерігалося подовження T_max варфарину, дигоксину та лізиноприлу майже на 2 години при призначенні цих препаратів через 30 хв після ексенатиду. Ніяких клінічно значущих впливів на C_max або AUC не спостерігалося. Однак були повідомлення про підвищення INR під час комбінованого застосування варфарину та ексенатиду, тому INR необхідно контролювати з початку терапії ексенатидом та при збільшенні дози ексенатиду у пацієнтів, які приймають варфарин та/або похідні кумаролу.

Не очікується жодних клінічно значущих впливів ексенатиду на фармакокінетику метформіну та сульфонілсечовини. Таким чином, немає жодних часових обмежень щодо прийому цих лікарських засобів разом із введенням ексенатиду.

Парацетамол був використаний як модель лікарського засобу для оцінки впливу ексенатиду на випорожнення шлунка. При прийомі 1000 мг парацетамолу разом з ексенатидом в дозі 10 мкг через (0 год), 1 год, 2 год та 4 год після введення ексенатиду крива AUC парацетамолу була знижена на 21 %, 23 %, 24 % та 14 % відповідно; C_maxзнижувалось відповідно на 37 %, 56 %,

54 % та 41%; T_max. зростала з 0,6 год в контрольний період до 0,9 год, 4,2 год, 3,3 год та 1,6 год відповідно. AUC, C_max та T_maxпарацетамолу не змінювалися при застосуванні його за 1 годину до ін’єкції ексенатиду. Корекція дози парацетамолу не потрібна.

AUC та C_max ловастатину знижувалися приблизно на 40 % та 28 % відповідно, а T_max подовжувався на 4 год при призначенні ексенатиду (10 мкг) одночасно з однією дозою ловастатину (40 мг) порівняно з застосуванням ловастатину окремо.

Одночасне застосування ексенатиду та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази не асоціювалося зі значними змінами ліпідних профілів. Хоча корекція доз не потрібна, рекомендується регулярно контролювати можливі зміни ЛПНЩ або зміни загального холестерину.

Застосування комбінації оральних контрацептивів (30 мкг етинілестрадіолу та 150 мкг левоноргестрелу) за 1 годину до введення ексенатиду (10 мкг двічі на добу) не змінювало криву AUC, C_max або С_mіn етинілестрадіолу або левоноргестрелу. Призначення оральних контрацептивів через 30 хв після ексенатиду не змінювало AUC, але знижувало C_max етинілестрадіолу на 45 % та C_max левоноргестрелу на 27-41 % і затримувало T_maxна 2-4 години внаслідок затримки випорожнення шлунка. Зниження C_max не є клінічно значущим, тому корекція дози оральних контрацептивів не потрібна.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ексенатид є міметиком інкретину, що посилює кілька антигіперглікемічних впливів глюкагоноподібного пептиду-1(ГПП-1). Послідовність амінокислот в ексенатиді подібна до послідовності людського ГПП-1. Ексенатид виявляє здатність зв’язуватися та активувати рецептори ГПП‑1 у людини за участі циклічного АМФ та/або інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів.

Ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Як тільки концентрація глюкози у крові знижується, секреція інсуліну послаблюється.

Ексенатид пригнічує надмірно підвищену секрецію глюкагону під час періодів гіперглікемії у пацієнтів з діабетом II типу. При застосуванні ексенатиду в комбінації з метформіном не спостерігалося зростання частоти гіпоглікемії порівняно з такою при застосуванні плацебо в комбінації з метформіном.

Низька концентрація глюкагону призводить до зниження вивільнення глюкози з печінки.

Ексенатид уповільнює випорожнення шлунка, тим самим знижуючи швидкість потрапляння глюкози у кров. Однак ексенатид не порушує нормальної глюкагонової відповіді та відповіді інших гормонів на гіпоглікемію.

Ексенатид покращує глікемічний контроль шляхом швидкого та стійкого ефектів зниження як постпрандіального рівня глюкози в крові, так і концентрації глюкози в крові натще у пацієнтів з діабетом II типу.

Ексенатид не має негативного впливу на ліпідні параметри. Зниження рівня тригліцеридів розглядається на тлі втрати маси тіла.

Клінічні дослідження ексенатиду із застосуванням таких заходів, як оцінка гомеостазу функції бета-клітин (HOMA-B) та співвідношення проінсуліну до інсуліну показали покращення функції бета-клітин. Фармакодинамічні дослідження показали відновлення першої фази секреції інсуліну та покращення другої фази секреції інсуліну у відповідь на внутрішньовенне болюсне введення глюкози у пацієнтів з діабетом II типу.

Довгострокові контрольовані дослідження (до 52 тижнів) показали зниження маси тіла у пацієнтів, які лікувались ексенатидом, незалежно від появи нудоти, більш значне зниження ваги спостерігалось у групі, в якій нудота була присутня (середнє зниження ваги 2,4 кг проти 1,7 кг).

Під час прийому ексенатиду було відмічено зменшення споживання їжі завдяки зниженню апетиту та збільшенню відчуття ситості.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після підшкірного введення пацієнтам з діабетом II типу ексенатид досягає середньої максимальної концентрації у плазмі через 2 години. Середня максимальна концентрація ексенатиду (C_max) становила 211 пг/мл, а загальна площа під кривою (AUC_0-inf) - 1036 пг•год/мл після підшкірного введення 10 мкг ексенатиду. Експозиція ексенатиду (AUC) зростає пропорційно коливанням терапевтичної дози з 5 мкг до 10 мкг. Однакові впливи досягаються при підшкірному введенні в живіт, стегно або плече.

Розподіл. Середній об’єм розподілу ексенатиду після підшкірного введення однієї дози становить 28 л.

Метаболізм та виведення. Доклінічні дослідження показали, що ексенатид виводиться переважно клубочковою фільтрацією з подальшою протеолітичною деградацією. В ході клінічних досліджень середній кліренс ексенатиду у людини – 9 л/годину, а середній кінцевий період напіввиведення – 2,4 години. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв) або середнього (кліренс креатиніну 30–50 мл/хв) ступеня тяжкості кліренс ексенатиду лише незначно знижувався порівняно з таким у пацієнтів осіб з нормальною нирковою функцією (на 13 % знижувався у пацієнтів з легким і на 36 % – у пацієнтів з середнім ступенем тяжкості ниркової недостатності). Кліренс істотно знижувався, до 84 %, у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебували на діалізі.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетичні дослідження не були представлені щодо пацієнтів з печінковою недостатністю. Ексенатид в основному виводиться нирками, тому порушення функції печінки не буде впливати на концентрацію ексенатиду в крові.

Стать та раса не виявляють істотного впливу на фармакокінетику ексенатиду.

Пацієнти літнього віку.

Довгострокові контрольовані дані щодо літніх пацієнтів обмежені, але зміни в експозиції ексенатиду зі збільшенням віку до 75 років не були відмічені.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність

Ексенатид не можна змішувати з іншими лікарськими засобами через відсутность даних щодо сумісності цих лікарських засобів.

Термін придатності

3 роки.

При застосуванні шприц-ручки з ексенатидом термін придатності - 30 днів.

Умови зберігання

Зберігати притемпературі2-8 °C. Шприц-ручку, що знаходиться у використанні можна зберігати при температурі 25 °C впродовж 30-денного періоду застосування.

Не зберігати з приєднаною голкою.

Не заморожувати.

Захищати від світла.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

Розчин для ін’єкцій 250 мкг/мл у скляному картриджі по 1,2 мл або 2,4 мл, укомплектованому у шприц-ручку. Одна шприц-ручка у картонній пачці.

Категоріявідпуску. За рецептом.

Виробники: СП Фармасьютикалс, Лтд;

Місцезнаходження: Рехем ЛЛ 13 9УФ, Велика Британія

Бакстер Фармасьютікал Солюшнс ЛЛС;

Місцезнаходження: Блюмінгтон, Індіана 47403, США

Елі Ліллі енд Компані;

Місцезнаходження: Індіанаполіс, Індіана 46285, США

Пакувальник: Ліллі Фарма Фертігунг унд Дістрібьюшен ГмбХ і Ко. КГ, Німеччина

Місцезнаходження: Тайшвег 3, 35396 Гісен, Німеччина