СОМАТИН® (СОМАТРОПІН ЛЮДИНИ РЕКОМБІНАНТНИЙ) / SOMATIN® (SOMATROPIN HUMAN RECOMBINANT)

Загальна характеристика

Міжнародна непатентована назва: somatropin.

Основні властивості: Препарат – порошок білого або майже білого кольору. Розчинник – прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Якісний та кількісний склад:

діюча речовина – 1 флакон препарату міститьсоматропіну людини рекомбінантного – 1,3 мг (4 МО), або 2,6 мг (8 МО)

допоміжні речовини: маніт, гліцин, натрію дигідрофосфат дигідрат (у перерахунку на безводний), динатрію фосфат дигідрат (у перерахунку на безводний);

розчинник: метакрезол, маніт, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій по 1,3 мг (4 МО), або 2,6 мг (8 МО), у флаконах № 1 у комплекті з розчинником (розчин метакрезолу 0,3 %) відповідно по 1,0 мл або 2,0 мл, ампулах № 1.

Код АТС. Н01АС01. Гормони передньої частки гіпофіза та їх аналоги. Соматропін.

Імунобіологічні та біологічні властивості. Соматропін – одноланцюговий поліпептид, що складається з 191 амінокислотного залишку (гормон росту людини), який продукується генетично модифікованою культурою Еscherichia соli за допомогою технології рекомбінантних ДНК.Соматропін – метаболічний гормон, що впливає на обмін ліпідів, вуглеводів та протеїнів. У дітей з недостатністю ендогенного гормону росту соматропін прискорює лінійний ріст скелету і швидкість росту, впливаючи на пластинки епіфіза трубчастих кісток, кістковий метаболізм. У хворих із дефіцитом гормону росту й остеопорозом замісна терапія призводить до нормалізації мінерального складу і щільності кісток. Соматропін збільшує число і розмір клітин м'язів, печінки, загрудинної залози, статевих залоз, наднирків, щитовидної залози; стимулює транспорт амінокислот у клітину і синтез білків; знижує рівень холестерину, впливаючи на профіль ліпідів і ліпопротеїдів; пригнічує вивільнення інсуліну; сприяє затримці натрію, калію та фосфору; збільшує масу тіла, м'язову активність і фізичну витривалість.

Біодоступність підшкірно введеного препарату складає 80 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 3-6 годин. Час напіввиведення складає 2-3 години.

Показання до застосування

Діти

· порушення росту при недостатній секреції гормону росту (дефіцит гормону росту (ДГР);

· порушення росту при дисгенезії гонад (синдром Шерешевського-Тернера);

· порушення росту у пубертатному періоді при хронічній нирковій недостатності;

· порушення росту (величина стандартного відхилення (СВ) поточного росту

· порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращення росту і будови тіла. Діагноз синдрому Прадера-Віллі слід підтвердити відповідними генетичними тестами.

Дорослі

Соматин^® показаний як замісна терапія дорослим із вираженим дефіцитом гормону росту, асоційованим з множинним гормональним дефіцитом внаслідок відомої патології гіпоталамуса або гіпофіза, а також тим пацієнтам, які мають дефіцит хоча б одного з гормонів гіпофіза, за винятком пролактину. Таким пацієнтам слід провести відповідний динамічний тест для встановлення наявності чи відсутності дефіциту гормону росту.

Для пацієнтів, у яких дефіцит фактору росту виник ще в дитинстві (як результат природжених, генетичних, набутих або ідіопатичних причин), слід повторно оцінити можливість продукувати гормон росту після закінчення подовжнього росту. Для пацієнтів з високою ймовірністю постійного ДГР, наприклад при природженому або вторинному ДГР внаслідок гіпоталамо-гіпофізарного захворювання або інсульту, СВ інсуліноподібного ростового фактора (ІРФ-І)

Спосіб застосування і дози. Соматин^® вводять підшкірно, повільно, як правило, ввечері.

Дози підбирають індивідуально з урахуванням вираженості дефіциту гормону росту, маси або площі поверхні тіла, ефективності в процесі терапії.

Порушення росту при недостатній секреції гормону росту у дітей. Звичайно, рекомендується доза 0,025-0,035 мг/кг маси тіла (0,07-0,1 МО/кг) на добу або 0,7-1,0 мг/м² площі поверхні тіла (2,1-3,0 МО/м²) на добу. Лікування починають як можна в більш ранньому віці і продовжують до зниження швидкості росту при лікуванні до 2 см/рік і менше, закриття «зон росту», досягнення соціально-допустимого росту (у дівчаток 155-160 см, у хлопчиків – 165-170 см) або досягнення кісткового віку у дівчаток 14-15 років, у хлопчиків –

16-17 років.

У випадку, коли ДГР зберігається в юності, необхідно продовжити лікування до досягнення повного соматичного розвитку (побудова тіла, маса кісток). Для контролю, досягнення нормального піку маси кісток визначається як Т > –1 (стандартизація до середнього піку маси кісток дорослого, виміряного за допомогою двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії з урахуванням статі та етнічної приналежності), що є однією з терапевтичних цілей протягом перехідного періоду.

Порушення росту при синдромі Шерешевського-Тернера. Рекомендована доза становить 0,045-0,05 мг/кг маси тіла (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м² (4,3 МО/м²) площі поверхні тіла на добу.

Порушення росту при хронічній нирковій недостатності. Рекомендована доза – 0,045-0,05 мг/кг маси тіла (0,14 МО/кг) або 1,4 мг/м² (4,3 МО/м²) площі поверхні тіла на добу. Недостатня швидкість росту може вимагати призначення вищої дози. Корекція дози може бути необхідною через 6 місяців лікування.

Порушення росту у низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму. Звичайно рекомендується доза 0,035 мг/кг маси тіла на добу (1 мг/м² площі поверхні тіла на добу) до досягнення остаточного росту. Після першого року лікування слід припинити, якщо СВ швидкості росту менше +1. Лікування слід припинити, якщо швидкість росту менше 2 см/рік і кістковий вік старше 14 років для дівчаток або 16 років для хлопчиків (визначають при необхідності), що відповідає віку закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Порушення росту при синдромі Прадера-Віллі з метою покращання росту і будови тіла. Звичайно призначають по 0,035 мг/кг маси тіла на добу або 1,0 мг/м² площі поверхні тіла. Добову дозу 2,7 мг не слід перевищувати. Соматин^® не слід застосовувати у дітей зі швидкістю росту менше 1 см на рік і у віці, коли починається закриття росткових зон в епіфізах кісток.

Дорослі із дефіцитом гормону росту. У пацієнтів, які подовжують терапію гормоном росту після ДГР у дитинстві, рекомендована доза становить 0,2–0,5 мг/добу. Доза повинна поступово збільшуватися або зменшуватися залежно від потреб пацієнта, що визначається концентрацією ІРФ-І.

Якщо ДГР виник у дорослого, лікування рекомендується починати з низької дози 0,15–0,3 мг на добу, поступово підвищуючи дозу з врахуванням клінічного ефекту, що визначається концентрацією ІРФ-І.

В обох випадках метою лікування є досягнення концентрації ІРФ-І в межах 2 СВ від вікової норми. Пацієнтам з концентрацією ІРФ-І в межах норми на початку курсу лікування слід добирати таку дозу Соматину^®, щоб досягти збільшення концентрації ІРФ-І до верхніх меж норми, але не більше 2 СВ. При підборі дози також слід брати до уваги клінічний ефект і небажані реакції. Доведено, що деякі пацієнти з ДГР, не дивлячись на гарну клінічну відповідь, не нормалізують рівні ІРФ-І, таким пацієнтам підвищення дози не потрібне. Щоденна підтримуюча доза лише зрідка може перевищувати 1,0 мг на добу. Для жінок може бути необхідним застосування вищих доз, ніж для чоловіків, оскільки у чоловіків з часом відзначається вища чутливість до ІРФ-І. Це означає, що для жінок, особливо тих, які отримують пероральну естроген-замісну терапію, існує ризик розвитку недостатнього клінічного ефекту, а для чоловіків – надлишкового. Корекцію дози Соматину^® слід проводити кожні 6 місяців. Оскільки з віком відбувається фізіологічне зменшення продукування гормону росту, може бути необхідним зменшення дози Соматину^®. При цьому слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. У пацієнтів старше 60 років терапія повинна розпочинатися з дози 0,1–0,2 мг на добу, дозу слід повільно підвищувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта. Потрібно застосовувати мінімально ефективні дози. Добова підтримуюча доза у цих пацієнтів рідко перевищує 0,5 мг.

Приготування розчину препарату

Розчинити вміст флакону з активністю 4 МО (1,3 мг) в 1 мл розчинника, з активністю 8 МО (2,6 мг) – у 2 мл, розчинника, що додається, виходячи з розрахованої дози. Для цього відібрати розчинник шприцом та повільно ввести у флакон з препаратом через пробку, обережно погойдуючи до повного розчинення вмісту флакону. Різке струшування при цьому неприпустиме. Це може призвести до денатурації активних компонентів.

Побічна дія. У дорослих пацієнтів характерні побічні ефекти, що обумовлені затримкою рідини, а саме периферичні набряки, пастозність нижніх кінцівок, артралгії, міальгії та парестезії. Ці явища, звичайно, слабо чи помірно виражені, проявляються протягом перших місяців лікування та зникають самі або після зменшення дози препарату. Частота цих побічних ефектів залежить від дози соматропіну, віку пацієнтів та, можливо, обернено пропорційна віку, в якому виникла недостатність гормону росту. У дітей дані побічні ефекти виникають рідко.

При застосуванні соматропіну можливі поодинокі випадки цукрового діабету ІІ типу. У дорослих інколи може спостерігатися кистьовий тунельний синдром. Також можливе зниження рівня кортизолу в сироватці, що, можливо, пов’язано з дією соматропіну на транспортні білки.

Частота виникнення лейкемії не відрізняється від такої у дітей без дефіциту гормону росту. Зрідка розвивається доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

Можливе зниження функції щитовидної залози, гіперглікемія, епіфізеоліз, панкреатит. Протягом лікування доцільно проводити контроль титру антитіл до гормону росту в крові, щитовидної та надниркових залоз.

Реакція в місці введення, підвищена чутливість до розчинника, що може спричинити міозит.

Протипоказання. Соматропін не слід призначати при наявності ознак пухлинного росту. Протипухлинна терапія має бути завершена до початку лікування соматропіном.

Соматропін не призначається як стимулятор росту дітям із закритими зонами росту епіфізів трубчастих кісток.

Лікування соматропіном протипоказано пацієнтам, що перебувають у критичному стані, що гостро розвинувся як наслідок операції на відкритому серці або черевній порожнині, множинної травми та гострої дихальної недостатності.

Препарат протипоказаний при підвищеній чутливості до активної субстанції або інших компонентів, що входять до його складу.

Передозування.Гостре передозування може призвести до гіпоглікемії з подальшим розвитком гіперглікемії. Терапія симптоматична. Тривале передозування може призвести до гігантизму, акромегалії (надлишковий зріст).

Особливості застосування. Ін’єкції Соматина^® роблять підшкірно, у ті ділянки, де є підшкірно-жирова клітковина: у живіт, передню поверхню стегон, задньобокову поверхню пліч, верхню частину сідниць.

Необхідно змінювати місця підшкірних ін'єкцій у зв'язку з можливістю розвитку ліпоатрофій.

Соматропін у деяких пацієнтів може спричинити резистентність до інсуліну та гіперглікемію, у зв’язку з чим пацієнти мають бути обстежені щодо зниження толерантності до глюкози. На фоні лікування Соматином^® можливо буде потрібна корекція доз препаратів, що знижують цукор, у хворих цукровим діабетом. Може відбутися маніфестація гіпотиреозу, що латентно протікає, а в пацієнтів, що одержують тироксин, можуть з'явитися ознаки гіпертиреозу. У зв’язку з цим рекомендовано провести дослідження функції щитовидної залози після початку лікування соматропіном та після зміни дози прийому.

Під час лікування необхідно контролювати стан очного дна, особливо, при симптомах внутрішньочерепної гіпертензії. Набряк зорового нерва потребує відміни препарату. Виявлення кульгавості на фоні терапії Соматином^® потребує ретельного спостереження.

У пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі застосування препарату завжди слід поєднувати з малокалорійною дієтою.

До початку лікування соматропіном у пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно виявити симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів, апное під час сну або наявність респіраторних інфекцій. Якщо виявлені ці патології, дитина повинна бути направлена до отоларинголога для лікування та усунення респіраторних розладів до початку лікування. Якщо протягом лікування пацієнтів соматропіном виникають симптоми обструкції верхніх дихальних шляхів (включно поява та збільшення хропіння), лікування необхідно перервати та знову проконсультуватися у отоларинголога. Усіх пацієнтів із синдромом Прадера-Віллі слід контролювати при ймовірності апное під час сну. У пацієнтів необхідно перевіряти симптоми респіраторних інфекцій, які повинні діагностуватися якомога раніше та активно лікуватися.

У всіх пацієнтів з синдромом Прадера-Віллі необхідно контролювати масу тіла до початку та протягом лікування гормоном росту.

При застосуванні препарату слід контролювати ознаки сколіозу.

При визначенні показань для лікування низьких від народження дітей з ростом нижчим за вікову норму причини низького росту слід встановити ще до початку лікування. Таким дітям до початку лікування слід визначити рівень інсуліну і глюкози в крові натще і щорічно повторювати це дослідження.

Пацієнтам з високим ризиком виникнення цукрового діабету слід призначати препарат з обережністю та виконати пероральний тест толерантності до глюкози.

Препарат з обережністю слід призначати хворим на ниркову недостатність.

Перед введенням флакон дістати з холодильника і витримати при кімнатній температурі не

менше 30 хвилин.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Клінічний досвід застосування препарату в період вагітності обмежений. Протягом фізіологічної вагітності рівні гіпофізарного гормону росту значно знижуються після 20 тижня та практично повністю заміщаються плацентарним гормоном росту на 30 тижні. Виходячи з цього, малоймовірно, що продовження заміщувальної терапії гормоном росту буде необхідним у жінок з дефіцитом у III триместрі вагітності.

Достовірні відомості щодо можливості екскреції пептидних гормонів із грудним молоком відсутні, однак у будь-якому разі всмоктування інтактного білка в травному тракті дитини є малоімовірним.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Глюкокортикостероїди можуть сповільнювати терапевтичний ефект соматропіну. За необхідності проведення замісної терапії глюкокортикоїдами слід проводити ретельний моніторинг дозування та комплаєнсу з метою запобігання розвитку недостатності надниркових залоз або пригнічення ефектів стимуляції росту.

Соматропін – індуктор активності цитохрому P450 (CYP), що може призвести до зниження концентрації в плазмі крові та відповідно до зниження ефективності ліків, що метаболізуються за участю цитохрому CYP3A, наприклад статевих гормонів, кортикостероїдів, циклосерину та протисудомних засобів.

Вплив на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Не спостерігалося жодних проявів впливу на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.

Несумісність

Не досліджувалась.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2 до 8 ^оС.

Перед розведенням препарат може зберігатись при кімнатній температурі (не вище 25 ºС).

Приготовлений розчин може зберігатися у флаконі не більше 15 діб при температурі від 2 до 8 ^оС.

Не заморожувати!

Умови відпуску. За рецептом.

Термін придатності. 2 роки.

Пакування. По 1,3 мг (4 МО), або 2,6 мг (8 МО) препарату у флаконі; відповідно по 1,0 мл або 2,0 мл розчинника в ампулі.

По 1 флакону з препаратом і 1 ампулі з розчинником у блістері. По 1 блістеру у пачці.

Виробник

ТОВ «ФЗ «БІОФАРМА», Україна.

Адреса. Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, 37.

И Н С Т Р У К Ц И Я

по применению медицинского иммунобиологического препарата

СОМАТИН^® (Соматропин человека рекомбинантный)

SOMATIN^® (Somatropinhumanrecombinant)

Общая характеристика

Международное непатентованное название: somatropin.

Основные свойства: Препарат – порошок белого или почти белого цвета. Растворитель – прозрачная бесцветная или слегка желтоватая жидкость.

Качественный и количественный состав:

действующее вещество – 1 флакон препарата содержит соматропина человека рекомбинантного – 1,3 мг (4 МЕ), или 2,6 мг (8 МЕ).

вспомогательные вещества: маннит, глицин, натрия дигидрофосфат дигидрат (в пересчете на безводный), динатрия фосфат дигидрат (в пересчете на безводный);

растворитель: метакрезол, маннит, вода для инъекций.

Форма выпуска. Лиофилизат для раствора для инъекций по 1,3 мг (4 МЕ), или 2,6 мг (8 МЕ), во флаконах № 1 в комплекте с растворителем (раствор метакрезола 0,3 %) соответственно по 1,0 мл или 2,0 мл в ампулах № 1.

Код АТС. Н01АС01. Гормоны передней доли гипофиза и их аналоги. Соматропин.

Иммунобиологические и биологические свойства. Соматропин – одноцепочечный полипептид, состоящий из 191 аминокислотного остатка (гормон роста человека), который продуцируется генетически модифицированной культурой Еscherichia соli с помощью технологии рекомбинантных ДНК. Соматропин – метаболический гормон, влияющий на обмен липидов, углеводов и протеинов. У детей с недостаточностью эндогенного гормона роста соматропин ускоряет линейный рост скелета и скорость роста, воздействуя на пластинки эпифиза трубчатых костей, костный метаболизм. У больных с дефицитом гормона роста и остеопорозом заместительная терапия приводит к нормализации минерального состава и плотности костей. Соматропин увеличивает число и размер клеток мышц, печени, вилочковой железы, половых желез, надпочечников, щитовидной железы; стимулирует транспорт аминокислот в клетку и синтез белков; снижает уровень холестерина, влияя на профиль липидов и липопротеидов; подавляет высвобождение инсулина; способствует задержке натрия, калия и фосфора; увеличивает массу тела, мышечную активность и физическую выносливость.

Биодоступность подкожно введенного препарата составляет 80%. Максимальная концентрация в крови достигается через 3-6 часов. Период полувыведения составляет 2-3 часа.

Показания к применению

Дети

• нарушение роста при недостаточной секреции гормона роста (дефицит гормона роста (ДГР); • нарушение роста при дисгенезии гонад (синдром Шерешевского-Тернера);

• нарушение роста в пубертатном периоде при хронической почечной недостаточности;

• нарушение роста (величина стандартного отклонения (СО) текущего роста

• нарушение роста при синдроме Прадера-Вилли с целью улучшения роста и строения тела. Диагноз синдрома Прадера-Вилли следует подтвердить соответствующими генетическими тестами.

Взрослые

СОМАТИН^® показан как заместительная терапия взрослым с выраженным дефицитом гормона роста, ассоциированным с множественным гормональным дефицитом вследствие известной патологии гипоталамуса или гипофиза, а также тем пациентам, которые имеют дефицит хотя бы одного из гормонов гипофиза, за исключением пролактина. Таким пациентам следует провести соответствующий динамический тест для установления наличия или отсутствия дефицита гормона роста.

Для пациентов, у которых дефицит фактора роста возник еще в детстве (как результат врожденных, генетических, приобретенных или идиопатических причин), следует повторно оценить возможность продуцировать гормон роста после окончания продольного роста. Для пациентов с высокой вероятностью постоянного ДГР, например при врожденном или вторичном ДГР вследствие гипоталамо-гипофизарного заболевания или инсульта, СО инсулиноподобного ростового фактора (ИРФ-I)

Способ применения и дозы. СОМАТИН^® вводят подкожно, медленно, как правило, вечером. Дозы подбирают индивидуально с учетом выраженности дефицита гормона роста, массы или площади поверхности тела, эффективности в процессе терапии.

Нарушение роста при недостаточной секреции гормона роста у детей. Обычно рекомендуется доза 0,025-0,035 мг/кг массы тела (0,07-0,1 МЕ/кг) в сутки или 0,7-1,0 мг/м² площади поверхности тела (2,1-3,0 МЕ/м² ) в сутки. Лечение начинают как можно в более раннем возрасте и продолжают до снижения скорости роста при лечении до 2 см/год и менее, закрытия «зон роста», достижения социально-допустимого роста (у девочек 155-160 см, у мальчиков – 165-170 см ) или достижения костного возраста у девочек 14-15 лет, у мальчиков – 16-17 лет.

В случае, когда ДГР сохраняется в юности, необходимо продолжить лечение до достижения полного соматического развития (построение тела, масса костей). Для контроля, достижение нормального пика массы костей определяется как Т > – 1 (стандартизация к среднему пику массы костей взрослого, измеренного с помощью двуэнергетичной рентгеновской абсорбциометрии с учетом пола и этнической принадлежности), что является одной из терапевтических целей в течение переходного периода.

Нарушение роста при синдроме Шерешевского-Тернера. Рекомендуемая доза составляет 0,045-0,05 мг/кг массы тела (0,14 МЕ/кг) или 1,4 мг/ м² (4,3 МЕ/м²) площади поверхности тела в сутки. Нарушение роста при хронической почечной недостаточности. Рекомендуемая доза – 0,045-0,05 мг/кг массы тела (0,14 МЕ/кг) или 1,4 мг/м² (4,3 МЕ/м²) площади поверхности тела в сутки. Недостаточная скорость роста может требовать назначения более высокой дозы. Коррекция дозы может потребоваться через 6 месяцев лечения.

Нарушение роста у низких от рождения детей с ростом ниже возрастной нормы

Обычно рекомендуется доза 0,035 мг/кг массы тела в сутки (1 мг/м² площади поверхности тела в сутки) до достижения окончательного роста. После первого года лечение следует прекратить, если СО скорости роста менее +1. Лечение следует прекратить, если скорость роста менее 2 см/год и костный возраст старше 14 лет для девочек или 16 лет для мальчиков (определяют при необходимости), что соответствует возрасту закрытия ростковых зон в эпифизах костей.

Нарушение роста при синдроме Прадера-Вилли с целью улучшения роста и строения тела. Обычно назначают по 0,035 мг/кг массы тела в сутки или 1,0 мг/м² площади поверхности тела. Суточную дозу 2,7 мг не следует превышать. СОМАТИН^® не следует применять у детей со скоростью роста менее 1 см в год и в возрасте, когда начинается закрытие ростковых зон в эпифизах костей.

Взрослые с дефицитом гормона роста. У пациентов, которые продлевают терапию гормоном роста после ДГР в детстве, рекомендуемая доза составляет 0,2-0,5 мг/сутки. Доза должна постепенно увеличиваться или уменьшаться в зависимости от потребностей пациента, что определяется концентрацией ИРФ-I.

Если ДГР возник у взрослого, лечение рекомендуется начинать с низкой дозы 0,15-0,3 мг в сутки, постепенно повышая дозу с учетом клинического эффекта, который определяется концентрацией ИРФ-I.

В обоих случаях целью лечения является достижение концентрации ИРФ-I в пределах 2 СО от возрастной нормы. Пациентам с концентрацией ИРФ-I в пределах нормы в начале курса лечения следует подбирать такую дозу СОМАТИНа^®, чтобы достичь увеличения концентрации ИРФ-I до верхних границ нормы, но не более 2 СО. При подборе дозы также следует учитывать клинический эффект и нежелательные реакции. Доказано, что некоторые пациенты с ДГР, несмотря на хороший клинический ответ, не нормализуют уровни ИРФ-I, таким пациентам повышение дозы не требуется.

Ежедневная поддерживающая доза лишь изредка может превышать 1,0 мг в сутки. Для женщин может быть необходимым применение более высоких доз, чем для мужчин, поскольку у мужчин со временем отмечается высокая чувствительность к ИРФ-I. Это означает, что для женщин, особенно тех, которые получают пероральную эстроген-заместительную терапию, существует риск развития недостаточного клинического эффекта, а для мужчин – избыточного. Коррекцию дозы СОМАТИНа^® следует проводить каждые 6 месяцев. Поскольку с возрастом происходит физиологическое уменьшение выработки гормона роста, может потребоваться снижение дозы СОМАТИНа^®. При этом следует применять минимальную эффективную дозу. У пациентов старше 60 лет терапия должна начинаться с дозы 0,1-0,2 мг в сутки, дозу следует медленно повышать согласно индивидуальным потребностям пациента. Нужно применять минимально эффективные дозы. Суточная поддерживающая доза у этих пациентов редко превышает 0,5 мг.

Приготовление раствора препарата

Растворить содержимое флакона с активностью 4 МЕ (1,3 мг) в 1 мл растворителя, с активностью 8 МЕ (2,6 мг) – в 2 мл прилагаемого растворителя, исходя из рассчитанной дозы. Для этого отобрать растворитель шприцем и медленно ввести во флакон с препаратом через пробку, осторожно покачивая до полного растворения содержимого флакона. Резкое встряхивание при этом недопустимо. Это может привести к денатурации активных компонентов.

Побочное действие. У взрослых пациентов характерны побочные эффекты, обусловленные задержкой жидкости, а именно периферические отеки, пастозность нижних конечностей, артралгии, миалгии и парестезии. Эти явления, конечно, слабо или умеренно выражены, проявляются в течение первых месяцев лечения и исчезают сами или после уменьшения дозы препарата. Частота этих побочных эффектов зависит от дозы соматропина, возраста пациентов и, возможно, обратно пропорциональна возрасту, в котором возникла недостаточность гормона роста. У детей данные побочные эффекты возникают редко.

При применении соматропина возможны единичные случаи сахарного диабета II типа. У взрослых иногда может наблюдаться кистевой туннельный синдром. Также возможно снижение уровня кортизола в сыворотке, что, возможно, связано с действием соматропина на транспортные белки.

Частота возникновения лейкемии не отличается от таковой у детей без дефицита гормона роста. Изредка развивается доброкачественная внутричерепная гипертензия.

Возможно снижение функции щитовидной железы, гипергликемия, эпифизеолиз, панкреатит. Во время лечения целесообразно проводить контроль титра антител к гормону роста в крови, щитовидной и надпочечных желез.

Реакция в месте введения, повышенная чувствительность к растворителю, что может привести к миозиту.

Противопоказания. Соматропин не следует назначать при наличии признаков опухолевого роста. Противоопухолевая терапия должна быть завершена до начала лечения соматропином. Соматропин не назначается в качестве стимулятора роста детям с закрытыми зонами роста эпифизов трубчатых костей. Лечение соматропином противопоказано пациентам, находящимся в критическом состоянии, остро развившимся как следствие операции на открытом сердце или брюшной полости, множественной травмы и острой дыхательной недостаточности.

Препарат противопоказан при повышенной чувствительности к активной субстанции или другим компонентам, входящим в его состав.

Передозировка. Острая передозировка может привести к гипогликемии с последующим развитием гипергликемии. Терапия симптоматическая. Длительная передозировка может привести к гигантизму, акромегалии (избыточный рост).

Особенности применения. Инъекции Соматина^® делают подкожно, в те участки, где есть подкожно-жировая клетчатка: в живот, переднюю поверхность бедер, заднебоковую поверхность плеч, верхнюю часть ягодиц.

Необходимо менять места подкожных инъекций в связи с возможностью развития липоатрофий.

Соматропин у некоторых пациентов может вызвать резистентность к инсулину и гипергликемию, в связи с чем пациенты должны быть обследованы относительно снижения толерантности к глюкозе.

На фоне лечения Соматином^® возможно потребуется коррекция доз препаратов, снижающих сахар, у больных сахарным диабетом может произойти манифестация гипотиреоза, латентно протекающего, а у пациентов, получающих тироксин, могут появиться признаки гипертиреоза. В связи с этим рекомендуется провести исследование функции щитовидной железы после начала лечения соматропином и после изменения дозы приема.

Во время лечения необходимо контролировать состояние глазного дна, особенно, при симптомах внутричерепной гипертензии. Отек зрительного нерва требует отмены препарата. Выявление хромоты на фоне терапии Соматином^® требует тщательного наблюдения.

У пациентов с синдромом Прадера-Вилли применение препарата всегда следует сочетать с малокалорийной диетой.

До начала лечения соматропином у пациентов с синдромом Прадера-Вилли необходимо выявить симптомы обструкции верхних дыхательных путей, апноэ во время сна или наличие респираторных инфекций. Если обнаружены эти патологии, ребенок должен быть направлен к отоларингологу для лечения и устранения респираторных расстройств до начала лечения.

Если на протяжении лечения пациентов соматропином возникают симптомы обструкции верхних дыхательных путей (включая появление и увеличение храпа), лечение необходимо прервать и вновь проконсультироваться у отоларинголога. Всех пациентов с синдромом Прадера-Вилли следует контролировать при вероятности апноэ во время сна. У пациентов необходимо проверять симптомы респираторных инфекций, которые должны диагностироваться как можно раньше и активно лечиться.

У всех пациентов с синдромом Прадера-Вилли необходимо контролировать массу тела до начала и во время лечения гормоном роста.

При применении препарата следует контролировать признаки сколиоза.

При определении показаний для лечения низких от рождения детей с ростом ниже возрастной нормы причины низкого роста следует установить еще до начала лечения. Таким детям до начала лечения следует определить уровень инсулина и глюкозы в крови натощак и ежегодно повторять это исследование.

Пациентам с высоким риском возникновения сахарного диабета следует назначать препарат с осторожностью и выполнить пероральный тест толерантности к глюкозе.

Препарат с осторожностью назначают больным с почечной недостаточностью.

Перед введением флакон достать из холодильника и выдержать при комнатной температуре не менее 30 минут.

Применение в период беременности и кормления грудью. Клинический опыт применения препарата в период беременности отсутствует. В течение физиологической беременности уровни гипофизарного гормона роста значительно снижаются после 20 недели и практически полностью замещаются плацентарным гормоном роста на 30 неделе. Исходя из этого, маловероятно, что продолжение заместительной терапии гормоном роста будет необходимо у женщин с дефицитом в III триместре беременности.

Достоверные сведения о возможности экскреции пептидных гормонов с грудным молоком отсутствуют, однако в любом случае всасывание интактного белка в пищеварительном тракте ребенка является маловероятным.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами. Глюкокортикостероиды могут замедлять терапевтический эффект соматропина. При необходимости проведения заместительной терапии глюкокортикоидами следует проводить тщательный мониторинг дозирования и комплаенса с целью предотвращения развития недостаточности надпочечников или угнетение эффектов стимуляции роста.

Соматропин – индуктор активности цитохрома P450 (CYP), что может привести к снижению концентрации в плазме крови и соответственно к снижению эффективности лекарств, которые метаболизируются при участии цитохрома CYP3A, например половых гормонов, кортикостероидов, циклосерина и противосудорожных средств.

Влияние на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами. Не наблюдалось никаких проявлений влияния на способность управлять автомобилем и работать с механизмами.

Несовместимость. Не исследовалась.

Условия хранения. Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 2 до 8 С.

Перед разведением препарат может хранится при комнатной температуре (не выше 25 ºС).

Приготовленный раствор может храниться во флаконе не более 15 суток при температуре от 2 до 8 ºС.

Не замораживать!

Условия отпуска. По рецепту.

Срок годности. 2 года.

Упаковка

По 1,3 мг (4 МЕ), или 2,6 мг (8 МЕ), препарата во флаконе; соответственно по 1,0 мл или 2,0 мл, растворителя в ампуле.

По 1 флакону с препаратом и 1 ампуле с растворителем в блистере. По 1 блистеру в пачке.

Производитель

ООО «ФЗ «БИОФАРМА», Украина.

Адрес. Украина, 09100, Киевская область, г. Белая Церковь, ул. Киевская, 37.